Языкова родина
From Wikipedia, the free encyclopedia
Языкова родина або Языкова фамилія (ґенеалоґічна класіфікація языків) – є сістема класіфікації языків, якій в їй основі даный прінціп прибузности. Сесь прінціп ся базує на єствуваню частых і усталеных сістемных фонетічных, ґраматічных і лексемічных роздїлів, котры закономірно споєны міджі собов в близкых языках. Єднакы языкы ся комбінують у підґрупы, ґрупы (ветвы), фамилії або родины, а тыж на великы сістемы - надродины (гіперфамилії). Вшыткых рахуєме коло 240 языковых фамилій, бівше 100 ізолатів і до 100 некласіфікованых языків.
До языковой фамилії входять вшыткы класіфікованы їй языкы із їх ідіомом — міджі собов споєны языкы + наріча + діалекты + говоры + говірки. Найбівше легшым способом класіфікації такого значного чісла языковых фамілій є не ґенетічный, а ґеоґрафічный — за певнинами або контінентами, а про меншы ґрупы - реґіонами.
- Европа + Азія: вшыткого 21 языковых родин/фамилій, 4 ізолатів і 12 некласіфікованых языків.
- Африка і Южно-Западна Азія: вшыткого 28 языковых родин/фамилій, 10 ізолатів і 10 некласіфікованых языків.
- Океанія: «папуаньскы» і австральскы языкы - вшыткого 100 языковых родин/фамилій і 32 ізолатів.
- Северна Америка (у тім чіслї Месоамерика): вшыткого 42 языковых родин/фамилій, 28 ізолатів і 6 некласіфікованых языків.
- Южна Америка: 55 языковых родин/фамилій, 43 ізолатів і 77 некласіфікованых языків.