Афрахат
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Афрахат (Афраатос) (сир. ܐܦܪܗܛ Ap̄rahaṭ, араб. أفراهاط الحكيم, перс. فرهاد, дав.-гр. Ἀφραάτης, лат. Aphraates) (бл. 280 року — бл. 345 року) — християнський письменник, сірієць. Діяв на території Сасанидської імперії в IV столітті. Він склав серію з двадцяти трьох проповідей (інколи використовується назва «Демонстрації»), щодо питань християнської доктрини та практики. Усі на цей час відомі його твори написані ним в останні роки життя. Він був аскетом і дотримувався целібату, а також скоріше за все належав до тих кого називали «синами завіту» (рання сирійська форма спільного чернецтва). Ймовірно згодом став єпископом. Пізніша сирійська традиція стверджує що він очолив монастир Мар Маттай поблизу Мосула (території нинішнього Північного Іраку).[2] З його творів можна дізнатися про труднощі ранньої християнської церкви за східними кордонами Римської імперії. Афрахат носить титул перського мудреця (сир. ܚܟܝܡܐ ܦܪܣܝܐ, Ḥakkimā Pārsāyā).