Ескадрені міноносці типу «Арлі Берк»
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Ескадрені міноносці КРЗ типу «А́рлі Берк» (англ. the Arleigh Burke class destroyers) — тип ескадрених міноносців КРЗ (з керованою ракетною зброєю) четвертого покоління. Есмінці будуються на замовлення ВМС США з 1988 року.
Ескадрені міноносці КРЗ типу «Арлі Берк» | ||
---|---|---|
Arleigh Burke–class destroyer | ||
Служба | ||
Тип/клас | Ескадрені міноносці КРЗ | |
Держава прапора | США | |
Належність | ВМС США | |
На честь | Арлі Альберт Берк | |
Корабельня | Bath Iron Works Ingalls Shipbuilding | |
Первинна вартість | $ 1,7 млрд (очікувана для нових суден) | |
Замовлено | 75 | |
Спущено на воду | 69 | |
Введено в експлуатацію | 4 липня 1991 року | |
На службі | з 1991 року | |
Бойовий досвід | Війна в Іраку Міжнародна військова операція в Лівії Військова операція проти Ісламської держави Бомбардування авіабази Шайрат Бомбардування Дамаска і Хомса | |
Ідентифікація | ||
Параметри | ||
Тоннаж | Есмінці серії I 6630 метричних тонн (стандартна) 8448 тонн (повна) Есмінці серії II 6907 метричних тонн (стандартна) 9073 тонни (повна) Есмінці серії IIA 7061 метрична тонна (стандартна) 9648 тонн (повна) | |
Довжина | Есмінці сериії I та II 153,92 м найбільша (142,3 м по ватерлінії) Есмінці серії IIA 155,29 м найбільша (143,8 м по ватерлінії) | |
Ширина | 20,4 м (найбільша) 18,3 м (по ватерлінії) | |
Висота | 45,7 м (від рівня ватерліниії до топу щогли) | |
Осадка | Есмінці серії I 6,3 м (без Гідролокатора), 9,3 м (з ГАС) Есмінці серії II та IIA 6,57 м (без гідролокатора), 9,9 м (з гідролокатором) | |
Бронювання | Кевларовий захист основних бойових постів, двигунів та систем озброєння | |
Технічні дані | ||
Рухова установка | 4 газотурбінні установки General Electric LM2500-30 | |
Гвинти | 2 | |
Потужність | 105 000 к. с. | |
Швидкість | 32 вузли (максимальна), 20 вузлів (крейсерська) | |
Дальність плавання | 4400—4890 морських миль на 20 вузлах[1] 6000 морських миль на 18 вузлах | |
Екіпаж | Есмінці серії I 337 осіб (у тому числі 23 офіцери) Есмінці серії IIA 380 осіб (у тому числі 32 офіцери) | |
Озброєння | ||
Артилерія | 1×1 127-мм артилерійська установка Mark 45 (на есмінцях серії IIA — 1×1 127-мм АУ Mark 45. Mod. 4/62 клб), боєзапас — 680 снарядів | |
Торпедно-мінне озброєння | 2×3 324-мм торпедних апарати Mark 32 (6 торпед Mark 46 або Mark 50) | |
Ракетне озброєння | 2 УВП Mark 41 системи «Іджіс» на 32 (носова) та 64 (кормова) комірки, від 8 до 56 ракет Томагавк; 2×4 ПКР Гарпун (8 ракет) (відсутні на есмінцях серії IIA); Протичовновий ракетний комплекс RUM-139 ASROC; до 74 ракет SM-2 або SM-3 в ПУ Mark 41 системи «Іджіс», 24 ракети RIM-7 Sea Sparrow (лише на кораблях серії IIA) | |
Зенітне озброєння | 2 6-ствольних 20-мм ЗАК Mark 15 Phalanx CIWS (не установлюються на кораблі, починаючи з DDG-85), 2 25-мм ЗАУ Mk 38 Bushmaster (на деяких кораблях), 4 12,7-мм кулемета M2HB | |
Авіація | Есмінці серії I та II 1 вертоліт SH-60 LAMPS, ангар відсутній Есмінці серії IIA 2 вертольоти SH-60 LAMPS III, вертолітний ангар |
Назву типу було дано по головному кораблю, есмінцю КРЗ «Арлі Берк», названому на честь американського адмірала Другої світової війни Арлі Альберта Берка. Перший ескадрений міноносець типу «Арлі Берк» був введений до складу Атлантичного флоту США 4 липня 1991 року. Після списання 21 вересня 2005 року останнього есмінця типу «Спрюенс» «Кушінг»[2], у ВМС США залишився єдиний тип ескадрених міноносців КРЗ — ескадрені міноносці «Арлі Берк».
На травень 2010 року есмінець «Арлі Берк» є найбільш багатосерійним типом бойового надводного корабля з повною водотоннажністю понад 5000 тонн за всю післявоєнну історію флоту. Враховуючи досить низькі темпи будівництва есмінців у інших державах, у найближчі роки жодна держава світу не зможе побити цей своєрідний рекорд[3].
Крім флоту США, чотири кораблі типу «Арлі Берк», щоправда з дещо зміненою конструкцією і побудовані за цивільним стандартом[4] (Ескадрені міноносці КРЗ типу «Конго»), стоять на озброєнні морських сил самооборони Японії. На 2000 рік планувалося ввести до складу ВМС Японії, до 2010 року, ще три кораблі, модернізованих до рівня серії IIA, але станом на зараз від будівництва цих кораблів відмовилися на користь більш досконалих ескадрених міноносців типу «Атаго»[5][6].