Погром у Львові (1918)
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Львівський погром — єврейський погром у Львові, вчинений 21—23 листопада 1918 року польськими вояками та цивільними після взяття Львова під час польсько-української війни. Причиною погромів була, попри проголошений нейтралітет, підтримка українців галицькими юдеями, а також антисемітська істерія, яка панувала у польській пресі напередодні і під час Першої світової війни.
Польські солдати разом зі злюмпенізованими бандитськими угрупованнями увірвалися у єврейську дільницю Львова, де спричинили масові фізичні насильства, грабунки та руйнації житлових і торгових приміщень. За три дні погрому, приблизно 50-150 євреїв було вбито і понад 400 поранено, постраждало близько семи тисяч родин. Мали місце також масове пограбування та мародерство. Під час пожежі у єврейському кварталі міста було спалено 3 синагоги і понад дві тисячі євреїв втратили житло. Польська влада зупинила погром лише через два дні після його початку. За свідченнями очевидців і жертв, погром був організований польським військовим керівництвом[1]. Крім того, було вбито 270 християн (українців)[2].