Русинська мова
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Руси́нська мо́ва, русинський діалект[11], карпато-русинський діалект, закарпатський діалект[12] (самоназви: русиньскый язык, русинська бисїда, руснацькый язык) — умовна назва сукупності різноманітних східнослов'янських діалектних і мовно-літературних утворень, і деякі з них розглядають це як західні діалекти української мови[13][14][15][16][17], а деякі мовознавці та представники етнічно-політичної групи карпаторусинів вважають окремою від української мовою. У різних варіантах мова поширена на у Словаччині, Польщі, в деяких районах Угорщини та Румунії, а також в історичних областях Бачка і Срем на території Воєводини (Сербія) і Славонії (Хорватія). Серед нащадків русинських емігрантів у США і Канаді через асиміляцію вона збереглася вкрай слабо.[18][17] Загалом, за даними статистичних інституцій країн, де поширена русинська мова, всього в усьому світі нею говорять близько 70 тисяч осіб.
Русинська мова | |
---|---|
русинськый язык; руски язик rusîns'kyj jazyk; ruski jazik | |
Поширена в |
Україна Словаччина Польща Сербія Угорщина Румунія Хорватія Чехія |
Регіон | Східна Європа, Центральна Європа, Балкани |
Етнічність | Русини |
Носії |
близько 70 тис. (за даними офіційних бюро статистики): Словаччина – 38,679[1] Сербія – 15,626[2] Польща – 10,000[3] Україна – 6,725[4] Хорватія – 2,337[5] Угорщина – 1,113[6] Чехія – 777[7] |
Місце | Класифікується як вразлива (vulnerable) |
Писемність | Кирилиця та латиниця |
Класифікація | |
Офіційний статус | |
Офіційна |
Чехія Угорщина[8] Польща[9] Сербія[10] Словаччина |
Коди мови | |
ISO 639-1 | — |
ISO 639-2 | — |
ISO 639-3 | rue |
SIL | rue |
Має власний код серії міжнародних стандартів ISO 639-3 (rue).[19] Питання її статусу значною мірою обумовлене політичними, історичними та культурними чинниками.[20][21] Серед мовознавців дотепер тривають суперечки навколо того, чи вона є сукупністю діалектів карпатської групи української мови,[22][23] чи окремою східнослов'янською мовою.[24][25] Низка дослідників характеризують спроби витворення окремішньої русинської мови як результат політично вмотивованих зусиль карпаторусинських активістів, спрямованих на дезінтеграцію українського етномовного простору.[26][27][28] За словами українського мовознавця Ярослава Дашкевича, немає об'єктивних умов для виникнення нової «русинської літературної мови», навіть у вигляді слов'янської мікромови.[29] Натомість, такі вчені як Пол Роберт Магочі вважають, що русинська мова та самі русини, які мають власну історію та культуру, є окремими від української мови та й взагалі українського етносу.
В Україні вона не має офіційного статусу; натомість у Словаччині, Польщі та Румунії вона визнана регіональною або мовою національної меншини.[30]
За словами директора інституту Української мови, проф. Павла Гриценка, русинська мова є штучною, створена на колишніх україномовних етнічних землях, штучно видозмінена, також її активно використовувала радянська влада заради дискредитації української мови.[31][32]