Титанія (супутник)
найбільший природний супутник Урана / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Титанія (супутник)?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Тита́нія — найбільший супутник Урана і восьмий за розміром супутник у Сонячній системі. Її діаметр становить 1578 км, середня відстань від центра планети — 439 тис. км. Орбіта супутника повністю розташовується всередині магнітосфери Урана. Відкрита Вільямом Гершелем 1787 року. Названа на честь королеви фей[en] у творі Вільяма Шекспіра «Сон літньої ночі».
Дані про відкриття | |
---|---|
Дата відкриття | 11 січня 1787 року |
Відкривач(і) | Вільям Гершель |
Планета | Уран |
Номер | |
Орбітальні характеристики | |
Велика піввісь | 435 910 км |
Орбітальний період | 8,71 діб |
Ексцентриситет орбіти | 0,0011 |
Нахил орбіти | 0,34° до площини екватора планети |
Фізичні характеристики | |
Видима зоряна величина | 13.9 |
Діаметр | 1576,8 км |
Площа поверхні | 7,82 млн. км² |
Маса | 3,527x1021 кг |
Густина | 1,711 г/см³ |
Прискорення вільного падіння | 0,38 (в 26 разів менше за земне) м/с² |
Альбедо | 0,21 |
Температура поверхні | 70 К |
Атмосфера | Немає |
Інші позначення | |
Титанія у Вікісховищі |
Титанія складається приблизно з рівної кількості каменю і льоду та, ймовірно, диференційована на кам'яне ядро і крижану мантію. На їхній границі, можливо, існує шар рідкої води. Поверхня Титанії — відносно темна з червонуватим відтінком — мабуть була сформована за рахунок зіткнень з астероїдами і кометами та ендогенних процесів. Вона покрита численними кратерами, які досягають 326 км у діаметрі, але в набагато меншій кількості, ніж поверхня Оберона. На Титанії, ймовірно, відбулося раннє ендогенне відновлення поверхні, яке стерло її стару, сильно поцятковану кратерами, поверхню. Поверхня Титанії прорізана системою величезних каньйонів та обривів, що утворилися при розтягу кори в результаті розширення надр на ранньому етапі її історії. Як і всі основні супутники Урана, Титанія, ймовірно, утворилася з акреційного диска, що оточував планету одразу після її формування.
Інфрачервона спектроскопія, виконана з 2001 до 2005, показала наявність на поверхні Титанії водяного льоду і вуглекислого газу. Це вказує на те, що супутник може мати незначну сезонну атмосферу, що складається з вуглекислого газу з атмосферним тиском близько 10−11 бар.
Титанію, як і взагалі систему Урана, вивчав з близької відстані лише один космічний апарат — «Вояджер-2». Він пролетів поруч із супутником у січні 1986 року і зробив декілька знімків, які дозволили вивчити близько 40 % поверхні.