Цегляна готика
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Цегляна готика (нім. Backsteingotik, пол. Gotyk ceglany) — це особливий тип готичної архітектури, поширений у Північній Європі, особливо у північній Німеччині, Польщі та тих регіонах довкола Балтійського моря, які не мають місцевих джерел природного каменю. Будівлі фактично побудовані з використанням цегли.
Будівлі в стилі цегляної готики можна побачити в таких країнах, як Україна, Білорусь, Данія, Естонія, Фінляндія, Німеччина, Латвія, Литва, Нідерланди, Польща, Росія та Швеція.
Оскільки використання обпаленої червоної цегли у Північній Європі почалося з 12-го сторіччя, найстаріші будинки з неї вважаються цегляною романікою. А в 16-му сторіччі нащадком цегляної готики стала архітектура цегляного Відродження.
Цегляна готика характеризується відсутністю фігурної архітектурної скульптури, яка була поширена в інших стилях готичної архітектури, а також своїм винахідливим поділом та структуруванням стін, з використанням вбудованих орнаментів та кольорового контрасту між червоною цеглою, глазурованою цеглою та білою вапняковою штукатуркою.
Досить багато центрів міст, у яких переважає цегляна готика, а також ряд окремих будівель були включені до Світової спадщини ЮНЕСКО.