Шарль де Сен-П'єр
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шарль-Ірене Кастель, абат Сен-П'єр (фр. Charles-Irénée Castel, abbé de Saint-Pierre, 18 лютого 1658, Сен-П'єр-Егліз - 29 квітня 1743, Париж) - відомий французький публіцист, один з найвизначніших поборників ідеї вічного миру.
Громадянство | Франція |
---|---|
Дата народження | 13 лютого 1658(1658-02-13)[1][2][…] |
Місце народження | Сен-П'єрр-Егліз |
Дата смерті | 29 квітня 1743(1743-04-29)[1][3][…] (85 років) |
Місце смерті | Париж[4][5] |
Мова творчості | французька |
Рід діяльності | письменник |
Посада | seat 8 of the Académie françaised[6] і Commendatory abbotd |
Член у | Французька академія (29 квітня 1743)[6] |
Статус авторського права як автора | термін дії авторських прав закінчивсяd |
Шарль де Сен-П'єр у Вікісховищі |
З'явившись наприкінці XVII ст. до Парижа, він зблизився з Сегре, Ніколем, Мальбраншем, Фонтенелем. Герцогиня Орлеанська зробила його своїм духівником, а кардинал Мельхіор де Поліньяк взяв із собою на Утрехтський конгрес, який і навів абату ідею його знаменитої книги «Проект вічного миру» (Projet de paix perpétuelle, 1713).
Тієї ж ідеєю умиротворення пройняті його «Міркування про полісинодії» (Discours sur la polysynodie, 1718), де він сміливо відмовляє Людовику XIV в імені Великого за несправедливі війни та за скасування Нантського едикту. За це його виключили з Академії, і Мопертюї, його заступнику, було заборонено вимовити йому традиційний панегірик. Це не збентежило захопленого людинолюбця (Сен-П'єр увів у французьку мову слово «bienfaisance», звідки й українське «благодійність»); протягом багатьох років він продовжував у салонах та у пресі викладати свої філантропічні утопії.