Робітнича опозиція
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Робітнича опозиція — фракція в РКП(б), яка представляла т. зв. анархо-синдикалістський ухил. Виникнення «Р.о.» було пов'язане з відмовою більшовиків від гасла про передання заводів і фабрик в управління робітникам. Початковий період формування «Р.о.» охоплював період із кінця 1919 до осені 1920, коли вироблялися окремі елементи її програми (відмова від крайнощів «воєнного комунізму», розширення внутрішньопартійної демократії, організація народного господарства під керівництвом профспілок), під час обговорення яких у партійних і профспілкових комітетах відбувалася консолідація майбутніх прихильників «Р.о.», виокремлювалися її лідери, а організаційним центром групи став ЦК Всеросійської спілки робітників-металістів (ВСРМ), очолюваний О. Шляпниковим. Остаточно сформувалася під час дискусії про професійні спілки, яка точилася наприкінці 1920 в ЦК РКП(б), а з 1921 поширилася на республіканські та місцеві партійні організації. Мала різні течії — від радикальної (Робітничо-селянська соціалістична партія, «Мясниковщина», «Робітнича група») до поміркованої («Робітнича правда»).
Платформа «Р.о.» була проголошена О. Шляпниковим на об'єднаному засіданні комуністів — делегатів 8-го Всеросійського з'їзду Рад та профспілкових активістів (грудень 1920). «Р.о.» пропонувала передати управління народним господарством профспілкам, а керівну роль РКП(б) у сфері економіки обмежити господарчим плануванням. Критикувала бюрократизацію партійного і державного управління, вимагала покращення матеріального становища робітників (шляхом натуралізації зарплати і премій, відміни грошової оплати продовольчих пайків та ін.).