Адміністративний устрій Київської області
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Ки́ївська о́бласть — адміністративно-територіальна одиниця, яка була утворена 842 року[1] — час появи перших населених пунктів за межами стародавнього Києва. Нині ця територія і є Київщина[1]. 27 лютого 1932 року ЦВК СРСР затвердив постанову ВУЦВК про утворення областей.
Від часу проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року Київська область стала її частиною в кордонах, що станом на 1991 рік збігалися територіально з адміністративно-територіальною одиницею в складі УРСР.
Площа області становить 28,1 тис. км² (4,7 % території України). Чисельність населення — 1827,9 тис. осіб (3,7 % населення України), у тому числі міське населення — 1053,5 тис. осіб (58 %), сільське — 774,4 тис. осіб (42 %). Густота населення — 65 осіб на км².
Станом на 16 липня 2020 року Київська область складалася з 25 адміністративних районів та 12 міст обласного підпорядкування.
Внаслідок адміністративно-територіальної реформи, з 2020 року Київська область складається з 69 територіальних громад, об'єднаних в 7 районів: укрупнені Білоцерківський, Бориспільський, Броварський, Вишгородський, Обухівський, Фастівський та новоутворений Бучанський[2]. Громади, у свою чергу, поділяються на 489 старостинських округів (на них поділено усі громади, окрім трьох — Коцюбинської, Славутицької та Чабанівської).
Усього в області нараховується 1180 населених пунктів[3], з них 25 міст, 30 селищ міського типу, 1125 сільських населених пунктів. Найбільші міста: Біла Церква, Бровари, Бориспіль, Фастів, Ірпінь. Адміністративний центр — місто Київ, що є окремим регіоном — містом зі спеціальним статусом, та не входить до складу Київської області.