Айбек Єгипетський
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Айбек, аль-Малік аль-Муїзз Із ед Дін Айбек аль-Джавшангір аль-Туркмані ас-Саліх[4] (араб. الملك المعز عز الدين أيبك التركماني الجاشنكير الصالحى) — перший султан з мамлюкської династії Бахрітів у Єгипті. Правив у 1250–1257 роках. Був зведений на престол мамлюками після загибелі останнього аюбідського султана Туран-шаха. Айбек вів успішну боротьбу з прихильниками старої династії, які закріпились у Палестині. 1253 року він придушив велике повстання бедуїнів. У цілому внаслідок його політики територія мамелюкської держави помітно збільшилась. Айбек був убитий своєю дружиною та співправителькою Шаджар ед Дурр. На момент смерті йому було близько шістдесяти років. У Айбека було кілька синів, серед яких Насир ад-Дін хан і аль-Мансур Алі. П'ятнадцятирічний Алі став новим султаном.
Айбек الملك المعز عز الدين أيبك التركماني الجاشنكير الصالحى | |||
| |||
---|---|---|---|
1250 — 1257 | |||
Попередник: | Шаджар ед Дурр | ||
Спадкоємець: | Мансур Алі | ||
Народження: | 1205[1] | ||
Смерть: |
10 квітня 1257 або 1257[2] Каїр, Єгипет | ||
Поховання: | Каїр | ||
Національність: | Туркмени | ||
Країна: | Мамлюкський султанат | ||
Релігія: | Іслам сунітського спрямування | ||
Рід: | Бахріти | ||
Шлюб: | Шаджар ад-Дурр[3] | ||
Діти: | Мансур Алі | ||