Владислав IV Ваза
Король Польщі, Великий князь Литовський / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Владислав IV Ваза?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Владислав IV (пол. Władysław IV, швед. Vladislav; 9 червня 1595(15950609) — 20 травня 1648, Мереч) — король польський і Великий князь Литовський, Великий князь Руський (1632—1648), цар Московський під іменем Владислав Жигимонтович (1610—1613, титулярний до 1634), титулярний король Швеції (1632—1648)[5]. Представник шведської династії Ваза.
Владислав IV Ваза пол. Władysław IV Waza | ||
| ||
---|---|---|
6 лютого 1633 — 20 травня 1648 | ||
Коронація: | 6 лютого 1633 | |
Попередник: | Сигізмунд III Ваза | |
Наступник: | Ян II Казимир | |
| ||
19 липня 1610 — 1618 | ||
Попередник: | Василь IV Іванович | |
Наступник: | Михайло Федорович | |
Народження: |
9 червня 1595(1595-06-09)[1][2][…] Лобзов (Краків), Дільниця V Кроводжа (Краків), Краків, Річ Посполита | |
Смерть: |
20 травня 1648(1648-05-20)[1][2][…] (52 роки) Мяркінє, Троцький повіт, Троцьке воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита[3] | |
Поховання: | Королівські гробниці Вавельского соборуd[4] | |
Країна: | Річ Посполита | |
Рід: | Ваза | |
Батько: | Сигізмунд III Ваза | |
Мати: | Анна Австрійська Габсбург | |
Шлюб: | Цецилія Рената Австрійська і Марія Луїза Ґонзаґа | |
Діти: | Сигізмунд Казимир Ваза, Maria Anna Izabela Wazównad і Владислав Константин Васа | |
Автограф: | ||
Нагороди: | ||
Народився у Кракові. Син короля Сигізмунда ІІІ і австрійської принцеси Анни Габсбурзької[5]. Напівбрат і одночасно кузен короля Іоанна ІІ Казимира[5]. Намагався централізувати державне управління, спирався на освічену магнатерію[5]. Зарекомендував себе толерантним правителем[5]. Узаконив православну церкву в Україні та Білорусі, сприяв обранню київським митрополитом Петра Могили (1633)[5]. Ініціював Торунський диспут між католиками та протестантами (1645)[5]. Провадив активну зовнішню політику, скеровану проти Московії й Османської імперії. На запрошення московських бояр обраний московським царем (1610)[5]. Двічі здійснив походи на Москву, щоб зайняти трон (1612, 1617—1618)[5].
Брав участь у Хотинській війні (1621) проти османів, завдяки якій прославився в Європі[5]. Розпочав модернізацію війська Речі Посполитої: організував Балтійський флот, сприяв розвитку артилерії та інженерних військ[5]. Особисто керував Смоленською кампанією (1632—1634)[5]. Уклав із московитами Поляновський мир (1634), за яким повернув своїй державі Чернігівщину, Сіверщину і Смоленщину. Підписав перемир'я зі Швецією (1635)[5]. Планував вести війну з Османською імперією, яку, однак, через спротив шляхти не було розпочато[5]. Перебудував королівський замок у Варшаві. Був меценатом науковців і музикантів. Кінець правління ознаменувався козацьким повстанням в Україні. Помер у Меречі, Литва. Не залишив по собі синів-спадкоємців. Похований у краківському Соборі святих Станіслава і Вацлава[5].