Вознесенський Андрій Андрійович
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
|Lib= |Член КПРС=
Андрій Андрійович Вознесенський | ||||
---|---|---|---|---|
Андрей Андреевич Вознесенский | ||||
Народився |
12 травня 1933(1933-05-12) Москва | |||
Помер |
1 червня 2010(2010-06-01) (77 років) Москва ·інсульт | |||
Поховання | Новодівичий цвинтар | |||
Громадянство |
СРСР Росія | |||
Національність | росіянин | |||
Діяльність | поет | |||
Alma mater | Московський архітектурний інститут | |||
Мова творів | російська | |||
Жанр | поезія | |||
Членство | Баварська академія витончених мистецтв | |||
Автограф | ||||
Нагороди | ||||
Сайт: andreyvoznesenski.ru | ||||
| ||||
Вознесенський Андрій Андрійович у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах |
Андрі́й Андрі́йович Вознесе́нський (12 травня 1933, Москва — 1 червня 2010, Москва) — російський поет, один з найяскравіших російських поетів-шістдесятників.
Літературна кар'єра Вознесенського почалася зі знайомства з Борисом Пастернаком, якому він у 14 років послав свої вірші. Пізніше Вознесенський казав, що Пастернак справив на нього «винятковий вплив як поет і як людина».
1958 Андрій закінчив Московський архітектурний інститут.
Друкуватися почав 1958. 1960 побачили світ перші збірки віршів — «Мозаїка» та «Парабола». Перша опублікована збірка «Мозаїка» накликала критику влади і звинувачення в «антирадянщині». Йому періодично забороняли видаватися, збірки віршів поширювалися підпільно. 1964 року була опублікована збірка «Антисвіт», за якою 1965 року в Театрі на Таганці був поставлений спектакль. Ця постановка мала величезну популярність серед московської публіки на тлі великого інтересу до поезії, що прийшовся на 1960-і роки. Пізніше, в 1970-і роки, Вознесенський почав публікуватися більш-менш відкрито і в 1978 році навіть був нагороджений Державною премією СРСР за збірку «Вітражних справ майстер». Усього Вознесенський випустив понад 40 поетичних збірок, зокрема «Взгляд» і «Тінь звуку».
Андрій Вознесенський був удостоєний низки нагород — радянських, російських і міжнародних. Він є кавалером ордена Трудового Червоного Прапора, а також орденів «За заслуги перед Вітчизною» III та II ступеня. Крім того, Вознесенський — почесний член ряду академій, в тому числі Паризької академії братів Гонкур і Європейської академії поезії.
Українською мовою окремі вірші та поеми Вознесенського переклали Андрій Малишко, Дмитро Павличко, Роман Лубківський, Петро Перебийніс, Степан Пінчук та інші.