Всеволод Ярославич
бѣ бо любимъ отцемъ паче всея братьи, егоже имяше присно у себе / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Всеволод Ярославич?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Все́волод I Яросла́вич (дав.-рус. Всеволодъ Ꙗрославичь; 1030 —13 квітня 1093) — великий князь київський (1076—1077, 1078—1093). Князь переяславський (1054—1076) і чернігівський (1077—1078)[2]. П'ятий син Ярослава Мудрого. Згідно з батьковим заповітом 1054 року отримав Переяслав, Ростов, Суздаль і Білоозеро[2]. Разом зі старшими братами Ізяславом I та Святославом II утворив тріумвірат Ярославичів, що правив Руссю понад 20 років[2]. У 1054 і 1060 роках переміг торків[2]. 1061 року розбитий половцями. 1067 року спільно з братами воював проти полоцького князя Всеслава Брячиславича[2]. 1068 року зазнав поразки від половців у битві на Альті[2]. Під час Київського повстання виступив посередником між киянами та Ізяславом[2]. 1073 року допоміг Святославові відібрати Київ[2][3]. Після смерті Святослава в 1076 році недовго правив Києвом, але повернув його Ізяславу, за що отримав Чернігів[2]. 1078 року вигнаний з Чернігова сином Святослава, Олегом Святославичем, але за допомоги брата відвоював місто після перемоги на Ніжатиній ниві. Внаслідок загибелі Ізяслава у бою посів київський престол[2]. Правив не одноосібно; створив із сином Володимиром Мономахом родинний дуумвірат, що 15 років управляв Руссю[2]. Через слабкість центральної влади мусив захищатися від князів з роду Святославичів[2]. За підтримки сина зберігав відносну політичну єдність держави[2]. Підтримував дружні стосунки з Візантією, Німеччиною, країнами Скандинавії. Був освіченою людиною, знав п'ять іноземних мов (шведську, грецьку, можливо латину і німецьку)[2][1]. Фундатор Михайлівського собору Видубицького монастиря і Андріївської церкви Янчиного монастиря[2]. Помер у Вишгороді, похований у київському Софійському соборі[2].
Всеволод I Ярославич | |||
| |||
---|---|---|---|
29 грудня 1076[1] — 15 липня 1077[1] | |||
Попередник: | Святослав II Ярославич | ||
Наступник: | Ізяслав I Ярославич | ||
3 жовтня 1078[1] — 13 квітня 1093[1][2] | |||
Попередник: | Ізяслав I Ярославич | ||
Наступник: | Святополк II Ізяславич | ||
| |||
1054[1] — 1076[1] | |||
Наступник: | Давид Святославич | ||
| |||
1073[1] — 1076[1] | |||
Попередник: | Святослав Ярославич | ||
Наступник: | Володимир Мономах | ||
1077[1] — 1078[1] | |||
Попередник: | Борис В'ячеславич | ||
Наступник: | Олег Гореславич | ||
Народження: |
1030 Київ, Київська Русь | ||
Смерть: |
13 квітня 1093(1093-04-13) Вишгород | ||
Поховання: | Софійський собор, Київ[1] | ||
Країна: | Київська Русь | ||
Хрещене ім'я: | Андрій | ||
Рід: | Рюриковичі | ||
Батько: | Ярослав Мудрий | ||
Мати: | Інгігерда | ||
Шлюб: | Анастасія | ||
Діти: | Володимир, Євпраксія, Ростислав, Янка, Катерина | ||
Висловлювання у Вікіцитатах |