Генріх II (імператор Священної Римської імперії)
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Генріх II (нім. Heinrich II. der Heilige; 6 травня 973, Бад-Аббах або Гільдесгайм — 13 липня 1024, Гроне) — імператор Священної Римської імперії, представник баварської гілки Саксонської династії.
Генріх II нім. Heinrich II der Heilige | |||
| |||
---|---|---|---|
14 лютого 1014 — 13 липня 1024 | |||
Попередник: | Оттон III | ||
Наступник: | Конрад ІІ | ||
Народження: |
6 травня 973[1] Бад-Аббах, Кельгайм, Нижня Баварія, Баварія | ||
Смерть: |
13 липня 1024[1] (51 рік) Grone[d], Геттінген[2] | ||
Поховання: | Бамберзький собор | ||
Країна: | Німеччина[3] | ||
Релігія: | католицька церква | ||
Рід: | Саксонська династія | ||
Батько: | Генріх II[4][1][5] | ||
Мати: | Gisela of Burgundyd | ||
Шлюб: | Куніґунда Люксембурзька | ||
Канонізований папою Євгенієм III в 1146 році і відтоді іноді вказується як Генріх ІІ Святий.
Син баварського герцога Генріха II Норовливого і Гізели Бургундської, правнук короля Генріха I Птахолова. З 7 червня 1002 року — король Німеччини, 14 лютого 1014 папою Бенедиктом VIII коронований як імператор. У шлюбі з Кунігундою Люксембурзькою не мав дітей, з його смертю припинилася династія Оттонів. Канонізований папою Євгенієм III в 1146 році. Генріх II, на відміну від свого попередника Оттона III, направив свою політику на консолідацію земель і вирішення проблем рейху на північ від Альп. Більшу частину свого правління він вів війну на східних кордонах імперії з польським князем Болеславом Хоробрим.
Здійснив три походи в Італію з метою утвердження в цій частині імперії свого панування і отримання титулу імператора. Час правління Генріха вважається періодом інтенсифікації та централізації королівської влади, а також посилення зв'язку держави і церкви. Опорою його влади стали єпископства, як існуючі, зміцнені даруваннями імператора, так і засновані знову.
Заснував в 1007 Бамберзьке єпископство, що стало значним політичним і культурним центром Франконії. Генріх II брав активну участь у реформуванні церковного життя.
Основним джерелом відомостей про життя і правління імператора є хроніка Титмара Мерзебурзького.