Гострий мієлобластний лейкоз
хвороба / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Гострий мієлобластний лейкоз?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Гострий мієлобластний лейкоз (ГМЛ) (також Гострий мієлоїдний лейкоз, Гостра мієлоїдна лейкемія) — гетерогенна група онкологічних захворювань людини, які виникають у результаті мутації протоонкогенів у мієлоїдній лінії кровотворних клітин. ГМЛ характеризується швидким ростом числа аномальних клітин, які накопичуються в кістковому мозку та периферійній крові й заважають росту і розвитку нормальних клітин крові. Прояви можуть включати в себе відчуття втоми, задишку, легкі синці та кровотечі, а також підвищений ризик виникнення інфекційних хвороб. Іноді може виникати ушкодження головного та спинного мозку, шкіри та ясен. ГМЛ прогресує швидко і зазвичай завершується смертю хворого протягом декількох тижнів або місяців за відсутності лікування.
Гострий мієлобластний лейкоз | |
---|---|
Препарат червоного кісткового мозку хворого на гострий мієлобластний лейкоз | |
Спеціальність | онкологія і гематологія |
Симптоми | перевтома, схуднення, анорексія, анемія, кровотеча і спленомегалія |
Метод діагностики | клінічний аналіз крові, bone marrow examinationd і bone marrow differentiald |
Препарати | ідарубіцин[1][2], мітоксантрон[1][2], етопозид[1][2], циклофосфамід[1], даунорубіцин[1][2], thioguanine hydrated[1], гемтузумаб озогаміцин[2], dasatinib monohydrated[2], enasidenibd[2], venetoclaxd[2], доксорубіцин[2], гідроксикарбамід[2], цитарабін[2], еверолімус[2], azacitidined[2], метотрексат[2], deferasiroxd[2], третиноїн[2], nivolumabd[2], clofarabined[2], decitabined[2], midostaurind[2][3], бусульфан[2], сорафеніб[2], руксолітиніб[2], тіогуанін[4] і ponatinibd[5] |
Класифікація та зовнішні ресурси | |
МКХ-11 | 2A60.3Z |
МКХ-10 | C92.0 |
МКХ-О | 9861/3 |
OMIM | 601626 |
DiseasesDB | 203 |
MedlinePlus | 000542 |
eMedicine | /197802 |
MeSH | D015470 |
Acute myeloid leukemia у Вікісховищі |
Фактори ризику включають куріння, попередню хімієтерапію або променеву терапію, мієлодиспластичний синдром і вплив різних хімічних речовин, наприклад бензолу. Основний механізм патогенезу включає заміну нормального вмісту кісткового мозку клітинами лейкемічної лінії, що призводить до падіння кількості еритроцитів, тромбоцитів і нормальних лейкоцитів у периферійній крові. Діагностика, як правило, базується на біопсії кісткового мозку та специфічних дослідженнях крові — в першу чергу цитологічних, імунологічних, методів проточної цитометрії, цитогенетичних, біохімічних тощо. ГМЛ має декілька підтипів, для яких лікування та його результати можуть бути різними.
ГМЛ, переважно, спочатку лікується хімієтерапією з метою індукції ремісії. Потім хворі можуть отримувати додаткову хімієтерапію, променеву терапію або трансплантацію стовбурових клітин червоного кісткового мозку. Конкретні генетичні мутації, наявні в ракових клітинах, можуть бути визначальними для вибору стратегії терапії, а також визначати час життя хворого, прогноз перебігу захворювання, імовірність рецидиву. При лікуванні ГМЛ свого часу пробували застосовувати триоксид миш'яку.
У 2015 році на ГМЛ захворіло близько мільйона людей, 147 000 смертей внаслідок нього відбулося у всьому світі. ГМЛ найчастіше трапляється у літніх людей. Чоловіки страждають частіше, ніж жінки. На сьогодні ГМЛ виліковується приблизно у 35 % людей віком до 60 років і 10 % у віці старше 60 років. Люди похилого віку, чиє здоров'я занадто слабке для інтенсивної хімієтерапії, мають типову виживаність 5–10 місяців. На ГМЛ припадає приблизно 1,8 % смертей від раку в США.