Ервін Роммель
генерал-лейтенант Третього Рейху / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Ервін Роммель?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Е́рвін О́йген Йога́ннес Ро́ммель (нім. Erwin Eugen Johannes Rommel; 15 листопада 1891, Гайденгайм-на-Бренці, Королівство Вюртемберг, Німецька імперія — 14 жовтня 1944, Блауштайн, Вюртемберг, Третій Рейх) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-фельдмаршал (1942) Вермахту. Кавалер Pour le Mérite (1918) та Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям, мечами та діамантами (1943). Один з найславетніших генерал-фельдмаршалів нацистської Німеччини, що здобув величезну повагу як серед німецьких та італійських солдатів[джерело?], так і серед вояків[джерело?] противника.
Ервін Ойген Йоганнес Роммель | |
---|---|
Erwin Eugen Johannes Rommel | |
Ім'я при народженні | Erwin Eugen Johannes Rommel |
Прізвисько | Лис пустелі |
Народження |
15 листопада 1891(1891-11-15) Гайденгайм, Вюртемберг, Німецька імперія |
Смерть |
14 жовтня 1944(1944-10-14) (52 роки) Блауштайн, Вюртемберг, Третій Рейх отруєння ціаністим каліємd[1] |
Поховання | кладовище Блауштайну, Альб-Дунай, Баден-Вюртемберг |
Країна |
Німецька імперія Веймарська республіка Третій Рейх |
Приналежність |
Райхсгеер Рейхсвер Вермахт |
Вид збройних сил | Сухопутні війська |
Рід військ |
гірська піхота танкові війська |
Освіта | Кадетська школа Данцигу |
Роки служби | 1910–1944 |
Звання | Генерал-фельдмаршал |
Командування |
7-ма танкова дивізія Корпус «Африка» Танкова армія «Африка» група армій «E» група армій «B» |
Війни / битви |
Перша світова війна • Румунська кампанія • Італійська кампанія Друга світова війна • Польська кампанія • Французька кампанія • Балканська кампанія • Північноафриканська кампанія • Операція «Оверлорд» |
Діти | Манфред Роммель |
Автограф | |
Нагороди | |
Ервін Роммель у Вікісховищі |
За бойові заслуги на італійському фронті Першої світової війни нагороджений орденом Pour le Mérite. З початком Другої світової війни Ервін Роммель блискуче зарекомендував себе як командир 7-ї танкової дивізії в ході Французької кампанії 1940 року. Однак феноменального успіху та світової слави Роммель здобув за часів командування німецько-італійськими військами в Північно-Африканській кампанії, отримавши імідж одного з найдосвідченіших воєначальників у світовій історії з ведення бойових дій в умовах пустелі, за що навіть отримав прізвисько «Лис пустелі» (нім. Wüstenfuchs, listenⓘ)[2]. У 1944 на Західному фронті очолював війська Вермахту, що протистояли союзникам у ході вторгнення в Нормандію. Із твердженням, що Роммель був найвеличнішим німецьким генералом усіх часів, погоджуються далеко не всі історики, які стверджують, що воєначальник не зміг здобути жодної значущої перемоги: він добре справлявся з питанням переміщення сил, проте був не сильний в управлінні[3]. Останньою поразкою Роммеля стала спроба дати відсіч десанту західних союзників, що висадився 6 червня в Нормандії.
Після провалу заколоту проти Гітлера 20 липня 1944 один із змовників назвав ім'я Роммеля, хоча Роммель у змові безпосередньої участі не брав. Враховуючи видатні заслуги генерал-фельдмаршала та величезну шану німецького народу, Гітлер вирішив прибрати колишнього улюбленця тихцем. 14 жовтня 1944, за однією із версій, в обмін на гарантії для його родини, Роммель наклав на себе руки, прийнявши ціанистий калій. За наказом Гітлера Роммель, як національний герой Третього рейху, похований з усіма військовими почестями. 18 жовтня 1944 — день його похорону — був оголошений днем національного трауру.
Західні союзники, проти яких постійно боровся фельдмаршал (він ніколи не бився на Східному фронті), вважали Роммеля найгуманнішим та найдосвідченішим військовим професіоналом[4]. Війська його Африканського корпусу ніколи не були звинувачені у воєнних злочинах[5]. Поводження із солдатами противника, що були захоплені ним під час боїв в Африці, відповідало нормам міжнародного права. Крім того, Роммель повністю проігнорував наказ вищого керівництва нацистської Німеччини щодо страти захоплених командос та десантників, а також військових й цивільних осіб єврейського походження всюди, де генерал-фельдмаршал керував веденням бойових дій[6].