Закон України «Про засади державної мовної політики»
закон 2012 року / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Закон України «Про засади державної мовної політики»?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Зако́н «Про заса́ди держа́вної мо́вної полі́тики» № 5029-VI (неофіційно відомий як «Закон Ківалова-Колесніченка») — закон, що при незмінності визнання української мови як державної в Україні, істотно розширював використання регіональних мов, якщо кількість носіїв цих мов не менше 10 % від населення певного регіону, а в окремих випадках й менше 10 %.
Ця стаття містить іншомовні джерела, на які існують рівнозначні версії українською мовою з тих же ресурсів. (3 березня 2020) |
Про засади державної мовної політики | |
---|---|
Закон України | |
Загальна інформація | |
Номер: | 5029-VI |
Ініціатор(и): |
Ківалов С. В. Колесніченко В. В. |
Попередній закон: | Про мови в Українській РСР |
Наступний закон: | Про забезпечення функціонування української мови як державної |
Дати | |
Поданий на розгляд: | 25 серпня 2011 |
Прийнятий: | 3 липня 2012 |
Діє/діяв з: | 10 серпня 2012 |
Остання редакція: | 1 лютого 2014 |
Втратив чинність: | 28 лютого 2018 |
Статус: Втратив чинність |
Законопроєкт внесли народні депутати Вадим Колесніченко та Сергій Ківалов 7 лютого 2012 року. Він отримав реєстраційний № 9073.[1]
Закон ухвалила Верховна Рада України 5 червня 2012 року у першому читанні 234 голосами «за»[2] (за деякими даними за нього проголосувало лише 172 депутати[3]), 3 липня 2012 року — у другому читанні 248 депутатськими картками[4] (голосування відбулося з порушенням Конституції України, норм регламенту та процедури розгляду[5][6][7]). 31 липня законопроєкт, попри категоричну власну заяву в ефірі каналу «Рада» про непідписання документу, ухваленого в такий спосіб,[8][9] підписав Голова Верховної Ради Володимир Литвин, а 8 серпня — Президент України Віктор Янукович.
Закон набув чинності 10 серпня 2012 року.[10]
23 лютого 2014 року Верховна Рада України скасувала цей закон, ухваливши поданий ще 28 грудня 2012 року В'ячеславом Кириленком[11] проєкт Закону «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України „Про засади державної мовної політики“»[11][12]. Наступного дня, 24 лютого, Верховний комісар у справах національних меншин[en] ОБСЄ Астрід Турс висловила стурбованість тим, що скасування цього Закону може привести до подальших заворушень[13]. 28 лютого з'явилася інформація, що в.о. президента може ветувати цей закон.[14] 3 березня в.о. президента Турчинов сказав, що не буде підписувати рішення парламенту про скасування цього закону, поки не буде підготовлений і Верховною Радою проголосований новий закон.[15] Новообраний президент України визнав, що скасування мовного закону було помилкою.[16][17] 3 листопада він проголосив, зокрема, що «спільними зусиллями ми вдосконалимо мовну політику».[18] Питання конституційного статусу закону з лютого 2015 року до 28 лютого 2018 року вирішувалося Конституційним Судом України. 28 лютого 2018 року Конституційний Суд України визнав Закон неконституційним і таким, що втратив чинність[19][20] (див. відповідний розділ нижче).