Лівонський хрестовий похід
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Лівонський хрестовий похід — у 1198—1290 роках серія військових походів європейських християн проти язичників Лівонії (сучасні Латвія та Естонія) з метою захисту лівонської церкви та християнізації краю. Складова так званих північних хрестових походів. Рушійною силою були хрестоносці (лицарі, духовенство, міщани) з Північної Німеччини, які заснували в Лівонії місто Ригу, створили Ризьке архієпископство та Орден мечоносців (згодом перетворений на Лівонський орден). Користуючись підтримкою Римської курії, Священної Римської імперії та Ганзейської унії, вони підкорили дві третини Лівонії (1207 року[1] було проголошене теократичне князівство Терра Маріана[2] у складі Священної Римської імперії, що з 1215 року стало підпорядковуватися Святому Престолу[3]). Ситуативними союзниками німецьких хрестоносців виступали скандинавські королівства Данія і Швеція, та руські князівства Псков і Новгород. Вони вели боротьбу за північну частину Лівонії, яку остаточно підкорили данці. Противниками хрестоноців та їхніх союзників були автохтонні язичницькі угро-фінські (ліви, ести) та балтійські (земгали, латгали, курші, сели, литовці) племена. На початку хрестового походу на боці язичників виступало руське Полоцьке князівство та його уділи. Похід завершився утвердженням хрестоносців (німців і данців) в регіоні. Завойовники стали новим панівним класом Лівонії, але більшість тубільного населення залишалися язичниками до XVI століття, до часів Реформації.[4][5].
Лівонські хрестові походи | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Хрестові походи | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Ризьке архієпископство Орден меченосців Лівонський орден Данія Швеція |
Ести Земгали Курші Латгали Ліви Литовці Полоцьке князівство Псковське князівство Новгород |