Парламентські вибори у Словаччині 2020
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Парламентські вибори у Словаччині відбулись 29 лютого 2020. Громадяни обирали 150 депутатів Парламенту Словаччини. У виборах брали участь 25 партій. Антикорупційний рух Звичайні люди та незалежні особистості, очолюваний Ігорем Матовичем, здобув 53 місця, ставши найбільшою партією в парламенті. Панівна коаліція, утворена з Курсу — соціальна демократія, Словацької національної партії та Most–Híd, очолювана прем'єр-міністром Петером Пеллегріні з «Курсу», здобула лише 38 місць, втративши представництво парламенту. Уперше з виборів 2006 року коаліція не здобула найбільшої кількості місць у парламенті.
‹ 2016 2023 › | ||||
Парламентські вибори у Словаччині 2020 150 місць у Парламенті | ||||
29 лютого 2020 Явка: 2,916,840 (65.80%) ▲ 5.98 pp | ||||
Перша партія | Друга партія | Третя партія | ||
---|---|---|---|---|
Лідер | Ігор Матович | Петер Пеллегріні | Борис Коллар | |
Партія | Звичайні люди | Курс — соціальна демократія | Ми — родина | |
Лідер партії з | 2011 | 2019 | 2011 | |
Попередні вибори | 19 місць, 11.0 % | 49 місць, 28.3 % | 11 місць, 6.6 % | |
Виграно місць | 53 | 38 | 17 | |
Зміна місць | ▲34 | ▼11 | ▲6 | |
Голосів виборців | 720,723 | 526,889 | 237,398 | |
Відсоток | 25.0 % | 18.3 % | 8.2 % | |
Зміна % голосів | ▲14.0 вп | ▼10.0 вп | ▲1.6 вп | |
Четверта партія | П'ята партія | |||
Лідер | Маріан Котлеба | Ріхард Сулик | ||
Партія | Народна партія Наша Словаччина | Свобода і солідарність | ||
Лідер партії з | 2010 | 2009 | ||
Попередні вибори | 14 місць, 8.0 % | 21 місць, 12.1 % | ||
Виграно місць | 17 | 13 | ||
Зміна місць | ▲3 | ▼8 | ||
Голосів виборців | 229,581 | 179,103 | ||
Відсоток | 8.0 % | 6.3 % | ||
Зміна відсотка голосів | ▬0.0 вп | ▼5.8 вп | ||
Результати виборів, голосування за муніципалітетами | ||||
Позаяк жодна партія чи виборча коаліція не здобула більшости, був необхідний коаліційний уряд[1][2][3][4]. 13 березня Ігор Матович анонсував, що дійшов згоди щодо панівної коаліції з партіями «Ми — родина», «Свобода і солідарність» та «За народ[en]», хоча спільної програми вони не погодили.