Петер Гандке
австрійський письменник і перекладач / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Петер Гандке?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
|Ukrcenter= |Примітки=
Петер Гандке | ||||
---|---|---|---|---|
Peter Handke | ||||
Петер Гандке. Не пізніш як у червні 2006 року. Фото роботи Стояновича. | ||||
Народився |
6 грудня 1942(1942-12-06) (81 рік) Ґріффен | |||
Громадянство | Австрія | |||
Національність | австрієць | |||
Діяльність | поет, прозаїк, драматург, перекладач | |||
Alma mater | Ґрацький університет | |||
Мова творів | німецька | |||
Роки активності | від 1959 і досі | |||
Напрямок | авангардизм | |||
Жанр | роман, оповідання, вірш, п'єса, есей | |||
Magnum opus | Offending the Audienced, The Goalie's Anxiety at the Penalty Kickd, A Sorrow Beyond Dreamsd, The Left-Handed Womand, Short Letter, Long Farewelld і The Moravian Nightd | |||
Членство | Сербська академія наук і мистецтв, Академія наук і мистецтв Республіки Сербської, Спілка письменників Сербії і Словенська академія наук та мистецтв | |||
У шлюбі з | Sophie Semind[1] | |||
Діти | Amina Handked і Léocadie Handked | |||
Автограф | ||||
Премії | Нобелівська премія з літератури (2019) , див. перелік у тексті статті | |||
| ||||
Петер Гандке у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах |
Пе́тер Га́ндке (нім. Peter Handke, нар. 6 грудня 1942, Альтенмаркт, Ґріффен, Каринтія) — австрійський письменник і перекладач, нагороджений багатьма преміями. Лауреат Нобелівської премії за 2019 рік[2].
Один із найвідоміших у світі сучасних австрійських літераторів. Критикуючи рутинне красне письменство й шаблонне мислення, він наголошував на протиставленні індивіда й навколишнього світу. Став відомим наприкінці 1960-х — на початку 1970-х насамперед завдяки творам «Наруга над публікою» і «Страх воротаря перед пенальті». У ставленні до Югославських війн Гандке займав просербську позицію[3]. Розголос і неоднозначну реакцію викликали його критика позиції західних політиків у цьому питанні, виступи проти бомбардування Югославії силами НАТО в 1999 році, а також промова на похороні Слободана Мілошевича.