Портрет поета Валерія Брюсова
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
«Портре́т пое́та Вале́рія Брю́сова» — великий за розмірами портрет-малюнок, який створив художник Михайло Врубель (1856—1910).
1906 року художнику Михайлу Врубелю виповнилось 50 років. Позаду було нелегке життя, смерть матері і виховання мачухою, черга міст, де служив батько-полковник, тиск батька, що наполягав на закінченні університету. І син підкориться, і університет в Петербурзі закінчить, і знатиме щонайменше п'ять мов, але кар'єру юриста в Російській імперії безжально проміняє на важкий шлях російського художника.
Творець: | Врубель Михайло Олександрович |
---|---|
Час створення: | 1906 |
Розміри: | 104,2 × 69,5 см |
Матеріал: | Папір, вугілля, сангіна, крейда |
Жанр: | портрет |
Зберігається: | Москва, Росія |
Музей: | Третьяковська галерея |
Розташована неподалік від університету Петербурзька Академія мистецтв врятувала для світового мистецтва художника Врубеля. Так судилося, що тільки три міста держави найдовше утримували митця на своїх теренах — Київ, Москва та Петербург. Перебування в Москві було досить плідним, бо саме там він зустрів багатих і впливових меценатів і матеріальну підтримку. В Петербурзі художника Михайла Врубеля не знали. Майже ніхто в тодішній столиці не бачив творів митця. Сам художник і мистецтвознавець Олександр Бенуа писав:
Чули ми про нього досить багато від наших друзів. Майже всі вони казали про Врубеля як про якесь спантеличене диво, одні з не зовсім повною довірою, інші, навпроти, вірили в нього абсолютно і сповіщали про нього з ентузіазмом. Всі, однак, зголошувались на тому, що Врубель являв собою дещо зовсім виняткове і таке, відповідного якому не тільки в російському мистецтві, а й взагалі — не знайти. Сам Врубель, що колись навчався в Петербурзькій академії, с тих пір багато років в Петербурзі не бував і в петербурзьких виставках не брав участі. Неможливо було знайти там а ні творів його, а ні якихось світлин з його робіт. Все це поглиблювало таємничість, що оточувала його ім'я...
1906 року стан справ з Врубелем покращили: в світ вийшов розкішно надрукований журнал «Золоте Руно». Гроші на нове видання дав меценат М. Рябушинський. В редакційну колегію залучили краших на той час художників і діячів мистецтва, серед яких були Валентин Сєров, поет Олександр Блок, Костянтин Коровін, Дягілєв Сергій Павлович, Шаляпін Федір Іванович . Найдивнішим було інше: головне місце в виданні відведене було творам Врубеля. Вперше серед світлин — автопортрет таємничого художника, ескізи, портрети, акварелі і навіть олівцеві малюнки, культури демонстрації яких в імперії тоді — майже не існувало.
Слава знову вкотре покотилася поперед художника. Тепер його визнавали за живого генія.