Проституція
продаж згоди на секс: участь у сексуальній активності за плату та втягнення у таку діяльність / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Проституція?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Проститу́ція (від лат. prostitere — «виставляти»; також «ганьбити», «оскверняти») — дія, практика та індустрія участі в сексуальній активності в обмін на плату.[1] Проституція в Україні незаконна і карається кримінальною відповідальністю (3—15 років позбавлення волі) для посередників (втягнення в проституцію та торгівлю людьми) та адміністративною (штраф) для проституйованої особи. Дитяча проституція і примус до проституції (сексуальне рабство, торгівля людьми) заборонені в усіх країнах.
Проституція здійснюється на вулиці, в приміщеннях (борделі, бари, казино, масажні салони, зйомки в порно) та безконтактно (вебкамінг, телефоном); змішаним за формою є ескорт. Абсолютну більшість проституток це жінки, також більшість користувачів (у тому числі чоловічої проституції) — чоловіки[2]. Людину, що займається проституцією, називають повією, того, хто користується нею — клієнтом, а тих, хто залучають людей в проституцію, організовують її і отримують від неї основний зиск — сутенерами. В 1949 році Організація Об'єднаних Націй прийняла Конвенцію[3] про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами.
Проституція, протягом історії людства кваліфікована від злочину чи правопорушення до законного виду торгівлі, є незаконною, проте поширеною, в більшості країн світу. Традиційний заборонний підхід, однак, неефективний у скороченні проституції, запобіганні поширенню ЗПСШ (зокрема, ВІЛ), зґвалтуванням та вбивствам повій, а переслідувань поліції та насильства від клієнтів зазнають проституйовані особи.
У 20 державах проституція була декриміналізована (відсутність покарання) або легалізована (відсутність покарання та спроби законодавчої регуляції), за яких сутенер та споживач отримують легальний статус і значний інструментарій у правовому полі. Ці моделі не сприяють скороченню проституції, проте їх підтримує секс-бізнес. За резолюцією Європарламенту від 2014 року, легалізація проституції негативно впливає на безпеку жінок та дівчат[4]. Німеччина, що легалізувала проституцію, у 2019 заявила про необхідність переходу до Шведської моделі протидії проституції і працює над її впровадженням[5][6]. Модель боротьби з організованою проституцією (аболіціоністська) криміналізує сутенерів, але не клієнтів.
Модель протидії попиту (неоаболіціоністська), вперше впроваджена в Швеції в 1999 році, визнає злочином та притягує до відповідальності споживачів (клієнтів) і сутенерів, а проституйованим надає захист, реабілітацію, профорієнтацію й працевлаштування, а також широко інформує громадськість щодо насильства проти жінок, прав людини та сексуальної етики. Модель показує високу ефективність у боротьбі з проституцією[7][8][9][10][11]: впливаючи на її вигодоотримувачів та споживачів, вона скорочує попит на проституцію у клієнтів, і, відповідно, пропозицію сутенерського бізнесу. Шведська модель підтримується ООН та Європарламентом[12] і наразі діє в 8 державах (Швеція, Норвегія[13], Ісландія[14], Північна Ірландія[15], Ірландія[16], Франція[17], Канада[18] та Ізраїль[19]). Над прийняттям моделі працюють Іспанія[20], Латвія[21] та Литва[22]. Велика Британія розглядає прийняття[23].
Люди в проституції стикаються із вбивствами, зґвалтуваннями, насильством, бідністю, наркоманією, стигмою й соціальною ізоляцією.[24] Повій в 60-120 разів частіше вбивають[25], частіше експлуатують, продають та здійснюють напади[26][27]. 68 % жінок у вуличній проституції повідомили про зґвалтування[28]. В ряді країн додаються ризики ув'язнення та смертної кари.[29] Багато повій обох статей мають ВІЛ, проте 51 % проституйованих у світі не мають доступу до профілактичних послуг.[30] Жінки в проституції частіше мають ПТСР (13 %), тривожність (33,7 %) та депресію (24,4 %), при цьому більше перешкод для отримання психологічної допомоги, жорстокість[31][32]: до них гірше ставляться в медзакладах, попри необхідність частого лікування та ІПСШ-скринінгів.[31]
Законодавсто України щодо проституції частково відповідне шведській моделі з 2005 року[33][34]. За науковим та законодавчим підходами Україна вже сьогодні близька до моделі[35], за впровадження якої проходять акції та офіційні заходи[36] з 2017 року.