Радіотелескоп
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Радіотелеско́п — астрофізичний прилад для приймання електромагнітного випромінювання космічних об'єктів у діапазоні частот від десятків МГц до десятків ГГц (від декаметрових до міліметрових хвиль[1]) і дослідження його характеристик: координат джерел, просторової структури, інтенсивності випромінювання, спектру і поляризації.
Антени деяких радіотелескопів схожі на звичайні рефлектори. Вони збирають радіохвилі у фокусі металевого увігнутого дзеркала, яке можна зробити ґратчастим і величезних розмірів — діаметром у десятки метрів. Інші радіотелескопи — це величезні рухомі рами, на яких паралельно один одному закріплені металеві стрижні або спіралі. Радіохвилі, що надходять, збуджують у них електромагнітні коливання, які після підсилення потрапляють на дуже чутливу приймальну радіоапаратуру для реєстрації радіовипромінювання об'єкта.
Серед інших астрономічних інструментів радіотелескопи досліджують електромагнітне випромінювання найнижчих частот. Гравітаційні хвилі вловлюються лазерними інтерферометричними гравітаційно-хвильовими обсерваторіями. Вищі частоти досліджують такі прилади:
- Субміліметрові телескопи — калтекська субміліметрова обсерваторія, телескоп імені Джеймса Клерка Максвелла, субміліметрові детектори також було встановлено на космічних апаратах «Планк» і «Гершель»;
- Інфрачервоні телескопи — діапазон теплового (інфрачервоного) випромінювання;
- Оптичні телескопи (іноді спостерігають ближній інфрачервоний і (або) ближній ультрафіолетовий діапазон);
- Рентгенівські телескопи — Ухуру, Ariel V, Чандра, XMM-Newton
- Гамма-телескопи — Комптон, ГТ-48, GLAST, Swift, INTEGRAL.