Російсько-українська церковна війна
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Російсько-українська церковна війна — колаборантські дії Російської православної церкви та її частини УПЦ МП (РПЦвУ), спрямовані проти України; протистояння між православними вірянами та організаціями проукраїнського та проросійського спрямування як складова сучасного протистояння між Росією та Україною, починаючи з 1686 року, коли Московський патріарх отримав від Константинопольського патріарха Діонісія IV право тимчасово поставляти Київського митрополита[1]. Пізніше РПЦ, зловживаючи цим правом, анексувала Київську митрополію і донині вважає її своєю канонічною територією.
Ця стаття висвітлює поточну подію. |
Одним із джерел протистояння церков під час російсько-української війни стало кардинально різне ставлення церков до збройної агресії Росії проти України. Російська церква розглядає російську агресію як можливість зберегти та поширити свій вплив на Україну[2], а збройне протистояння на сході України — як «внутрішньоукраїнський конфлікт», «громадянську війну»[3]. Так, УПЦ МП назвали свою Кримську єпархію закордонною[3]. УПЦ КП розглядала цю війну як агресію з боку Росії[4], окупацію та спробу знищення державності України та української церкви. Таку ж позицію зайняла ПЦУ, виникла після об'єднання у грудні 2019 року із УАПЦ і УПЦ КП та двох єпархій УПЦ МП. Улітку 2020 голова Служби зовнішньої розвідки України Валерій Кондратюк заявив, що спецслужби Росії дестабілізують ситуацію в Україні через Російську православну церкву[5].