Рукопис, знайдений у Сарагосі
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
«Рукопис, знайдений у Сарагосі» (фр. «Manuscrit trouvé à Saragosse», пол. «Rękopis znaleziony w Saragossie») — незавершений франкомовний пригодницько-містичний роман польського аристократа Яна Потоцького. Перші розділи роману були опубліковані в 1797 році. У подальшому Потоцький, поступово дописуючи, публікував нові розділи аж до свого самогубства у 1815 р. Прижиттєві видання «Рукопису…» виходили анонімно.
Рукопис, знайдений у Сарагосі | ||||
---|---|---|---|---|
Manuscrit trouvé à Saragosse | ||||
Ян Потоцький (1761-1815) | ||||
Жанр | роман | |||
Автор | Ян Потоцький | |||
Мова | французька | |||
Написано | 1797-1815 | |||
Опубліковано | 1803 (незавершений варіант) | |||
Країна | Франція, Республіка Польща і Росія | |||
Переклад | Віктор Дмитрук (з польської, 2015) | |||
|
Деякі частини оригінального франкомовного рукопису були втрачені до 1804 року, і лишилося тільки 45 частин з тодішніх 61[1]. Та, на щастя, у 1847 році оригінальний «Рукопис…» був перекладений польською мовою (Едмунд Хоєцький), тому у всіх подальших виданнях книги (в тому числі й французькою мовою) переклад втрачених франкомовних оригінальних частин робився із відповідного польського видання[2].
Роман побудований за технікою міз-ан-абім, де одна історія розгортається всередині іншої, а та всередині іншої і т. д. Основу твору складає розповідь про 66 днів, упродовж яких іспанський офіцер Альфонс ван Вордене подорожував до Мадрида по горах. Після зустрічі з двома таємничими іноземками, Альфонс встряє в пригоди, де годі відрізнити сон від дійсності. Йому трапляються різні персонажі, котрі розповідають історії про незвичайні випадки за участю розбійників, авантюристів, інтриганів, чаклунів, нечистої сили. І ці історії переплітаються з подорожжю самого Альфонса.
Автор, створюючи по суті перший польський роман, вклав у нього складний і заплутаний зміст, який у тій чи іншій мірі пов'язаний з його власними блуканнями та роздумами. Це не означає, звичайно, що «Рукопис…» автобіографічний. Химерне поєднання переказу давньоєгипетських та юдейських вірувань з пустотливими епізодами в стилі «крутійського роману», опис придворних інтриг, витончена еротика, екзотичне тло подій, в складних перипетіях яких важко розібратись, — все це підпорядковано, очевидно, одній цілі, одній раціональній концепції, породженій болісними, але плідними філософськими пошуками Віку Просвітництва. О. С. Пушкін, будучи під враженням від прочитаного роману, написав незакінчений вірш «Альфонс сідає на коня…».