Самарське знамено
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Самарське знамено — один із символів збройних сил Болгарії. Полотно, яке вишили монахині Іверського жіночого монастиря, подарували жителі Самари болгарським повстанцям під час Російсько-турецької війни.
Самарське знамено — це триколор з розмірами 1,85×1,90 м із шовкових полотен червоного, білого й синього кольорів. У центрі полотнища — зображення Богоматері та Кирила і Мефодія в золотому хресті, вишиті за малюнком санкт-петербурзького художника Миколи Сімакова. Срібний наконечник флагштоку виконано у візантійському стилі за ескізом графа Рошфора.
Знамено було вручено болгарським повстанцям недалеко від міста Плоєшті 18 травня 1877 року. Делегацію із Самари представляли Юхим Кожевніков і Петро Алабін.
Прапор було передано Знаменній роті болгарських повстанців — 3-й роті з 3-ї дружини. Вони боролися з ним у битві за Стара-Загору й Нова-Загору, за Шипку та Шейново.
Спочатку знамено зберігалося в Радомирі, де не стало його останнього прапороносця Павла Корчева. 1881 року його перевезли до Царського палацу в Софії (нині — Національна художня галерея), де воно зберігалося до 1946 року. Зараз відоме Самарське знамено перебуває в Національному музеї воєнної історії Болгарії в окремому приміщенні в особливих умовах та під посиленою охороною.
Самарське знамено — єдине полотнище, нагороджене орденом «За хоробрість» Республіки Болгарія, який згодом було поміщено в багато прикрашений наконечник флагштоку.
Сучасний прапор Самарської області, затверджений 1998 року, бере за основу саме Самарське знамено.