Синайський кодекс
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Сина́йський ко́декс (Codex Sinaiticus; London, Brit. Libr., Add. 43725) — датується початком IV століття[1] — найстарший рукопис Септуаґінти і Нового Заповіту. Вважається одним із найкращих та найголовніших рукописів Нового Заповіту, написаний давньогрецькою мовою (діалект Койне). Є одним із чотирьох Великих Кодексів Біблійних, єдиним збереженим рукописом, написаним унціалом з повним текстом Нового Заповіту. Проте в Старому Заповіті є багато неточностей. Кодекс був відкритий Тішендорфом в 1844 році.
Синайський кодекс єдиний, який написаний чотирма колонами. У відкритому вигляді налічує вісім колон, що робить враження розгорнутого сувою. Не виключено, що це є результатом наслідування розгорнутого сувою. Умовне позначення Синайського кодексу (алеф) або 01.
На списку рукописів Септуаґінти згідно з класифікацією Альфреда Ральфса був позначений символом S. На даний момент ⅔ збереженого Кодексу, тобто 346,5 його листків, зберігаються в Британській бібліотеці (Додаткові рукописи 43725), 43 листки в Лейпцигу (Lipsk), 12 листків на Синаю та 3 фрагменти в Санкт-Петербурзі.
Текст кодексу представляє Александрійський тип. Біблеїсти оцінюють його, як один із двох найважливіших рукописів Нового Заповіту (з Ватиканським кодексом) і один із трьох найважливіших рукописів Септуаґінти.