Територіальна еволюція Швейцарії
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Територіальна еволюція Швейцарії відбувалася шляхом придбання чи завоювання сусідніх територій історичними кантонами Старої Швейцарської конфедерації. Територіальне розширення відбувалося в два великі етапи: зростання від початкових трьох «лісових кантонів» до «вісьмох кантонів» (нім. Acht Orte) протягом 1332—1353 рр. в пізньому Середньовіччі, а також розширення до «тринадцятьох кантонів» (нім. Dreizehn Orte) протягом 1481—1513, що передувало періоду швейцарської Реформації.
Завдяки наполеонівському Акту посередництва (1803) Гельветійська Республіка, заснована Наполеоном в 1798 році, приєднала додаткові території колишніх союзників Швейцарської Конфедерації, включно з Абатством Святого Галла і Трьома Лігами. Після Віденського конгресу 1815 року до «відновленої» Конфедерації були приєднані території Вале, швейцарської Юри та Женеви.
Відновлена Конфедерація була конфедерацією номінально незалежних держав, поки Швейцарія не стала федеративною державою в 1848 році. Деякі територіальні суперечки все ще існували і були вирішені в 1850—1860-х роках. Відтоді територія Швейцарії залишалася незмінною (за винятком незначних поправок на кордоні) до 1863 року.
Відтоді була низка невдалих пропозицій щодо подальшого розширення. Найбільш реалістичним з них було можливе приєднання Форарльберга після референдуму, проведеного там у 1919 році, на якому 81 % жителів Форарльберга проголосували за приєднання до Швейцарії; але замість цього Форарльберг був включений до складу Першої Австрійської Республіки. Після Другої світової війни відбулося коротке й невдале відродження алеманського сепаратизму, а в другій половині XX століття не було серйозних політичних сценаріїв подальшого розширення Швейцарії. З 2008 року подібні пропозиції знову обговорювалися, принаймні як гіпотетичні, як вираз євроскептицизму, що відображає бажання територій у складі країн-членів Європейського Союзу вийти з Європейського Союзу.
Оскільки наразі не існує законодавчої бази, яка б регулювала прийняття нових кантонів, будь-яке розширення, як питання швейцарського законодавства, вимагало б внесення змін до федеральної конституції Швейцарії, а, отже, всенародного референдуму. Відповідну пропозицію вніс представник Юри Домінік Беттіг у 2010 році, але від нього відмовили після того, як Беттіга не переобрали в 2011 році.