Тютюнник Григір Михайлович
український радянський письменник / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Тютюнник Григір Михайлович?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
|причина смерті=
Григір Михайлович Тютюнник | ||||
---|---|---|---|---|
Григір Тютюнник | ||||
Народився |
5 грудня 1931(1931-12-05) с. Шилівка, Полтавська область, УРСР, СРСР | |||
Помер |
6 березня 1980(1980-03-06) (48 років) Київ, УРСР, СРСР ·самогубство | |||
Поховання | Байкове кладовище | |||
Країна | СРСР | |||
Національність | українець | |||
Діяльність | прозаїк | |||
Alma mater | ХНУ імені В. Н. Каразіна | |||
Заклад | ХНУ імені В. Н. Каразіна | |||
Мова творів | українська | |||
Роки активності | з 1966 | |||
Напрямок | неореалізм | |||
Жанр | повість, оповідання, новела | |||
Magnum opus | «Вогник далеко в степу», «Климко», «Три зозулі з поклоном» | |||
Батько | Тютюнник Михайло Васильович | |||
Мати | Тютюник Ганна Михайлівна | |||
Брати, сестри | Тютюнник Григорій Михайлович | |||
У шлюбі з | Людмила Василівна Корецька | |||
Діти | Михайло, Василь | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Висловлювання у Вікіцитатах |
Григі́р Миха́йлович Тютю́нник (5 грудня 1931(1931-12-05), Шилівка, Зіньківський район, Українська СРР, СРСР — 6 березня 1980(1980-03-06), Київ) — український письменник-прозаїк, перекладач, педагог. Представник покоління шістдесятників. Брат письменника Григорія Тютюнника. Лауреат премії імені Лесі Українки (1980, за повісті «Климко» (1976) та «Вогник далеко в степу»; 1979), Державної премії імені Тараса Шевченка (1989, посмертно) за «Твори» у двох томах.
Перша публікація — російськомовна новела «В сумерки» — у журналі «Крестьянка» (1961); наступні твори писав українською мовою. Член Спілки письменників України з 1966 року. Друкували твори Тютюнника в Україні неохоче, нещадно критикували кожен новий твір (деяких так і не опублікували за життя письменника).
Його твори вирізнялися колоритним зображенням побуту сучасного села, рідкісним знанням мови та психології народу, соковитим гумором. Автор збірок новел «Зав'язь» (1966), «Деревій» (1969), «Батьківські пороги» (1972), «Крайнебо» (1975), «Коріння» (1978), книжок для дітей «Ласочка» (1970), «Лісова сторожка» (1971), «Степова казка» (1973). Перекладач творів Василя Шукшина, Еріха Распе та ін.
У ніч із 5 на 6 березня 1980 року 48-річний письменник учинив самогубство в Києві[1].