Шиховице - Wikiwand
For faster navigation, this Iframe is preloading the Wikiwand page for Шиховице.

Шиховице

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Село
Шиховице
пол. Szychowice

Координати 50°40′ пн. ш. 23°58′ сх. д. / 50.667° пн. ш. 23.967° сх. д. / 50.667; 23.967Координати: 50°40′ пн. ш. 23°58′ сх. д. / 50.667° пн. ш. 23.967° сх. д. / 50.667; 23.967

Країна Польща
Воєводство Люблінське воєводство
Повіт Грубешівський повіт
Гміна Мірче
Населення 512 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 84
Поштовий індекс 22-530
Автомобільний код LHR
SIMC 0895296
GeoNames 757183
Шиховице
Шиховице
Шиховице (Польща)
Шиховице
Шиховице
Шиховице (Люблінське воєводство)

Шиховичі (пол. Szychowice, Шиховице) — село в Польщі, у гміні Мірче Грубешівського повіту Люблінського воєводства. Населення — 512 осіб (2011[1]).

Історія

Село було в 1392—1431 рр. в числі грубешівських маєтностей короля, поки Владислав II Ягайло не віддав князю Земовиту V.

У 1827 р. були 74 будинки і 549 мешканців.

У 1892 р. фільварки Шиховичі, Ґрафка і Руликівка мали 1615 моргів, 21 мурований будинок і 36 дерев'яних, а село — церкву, початкову школу, водяний млин, 70 садиб і 1166 моргів.

Від 1867 до 1939 р. Шиховичі були у складі волості (ґміни) Крилів Грубешівського повіту Люблінської і Холмської губерній та Люблінського воєводства.

За переписом 1905 р. у селі Шиховичі було 681 десятина землі (чорнозем), 156 будинків і 1067 мешканців (1007 православних, 60 римо-католиків), а у панському дворі К. А. Руликовського Шиховичі — 575 десятин землі (чорнозем), 11 будинків і 42 мешканці (12 православних, 19 римо-католиків і 11 юдеїв).[2] У 1905—1908 рр. за указом царя ті греко-католики, які відмовлялися належати до Російської православної церкви, через заборону греко-католицької церкви перейшли до римо-католицької і стали латинниками, у Шиховичах їх налічувалось 5 осіб.[3]

У 1915 р. перед наступом німецьких військ російською армією спалене село і більшість українців були вивезені вглиб Російської імперії, звідки повертались уже після закінчення війни. Натомість поляків не вивозили.[4]

У 1921 р. польський перепис нарахував у селі Шиховичі 128 будинків і 675 жителів (30 римо-католиків, 604 православних, 11 юдеїв), а у фільварку Шиховичі — 3 будинки і 133 жителі (54 римо-католики і 79 православних).[5]

У 1943—1944 рр. польські шовіністи з Батальйонів хлопських під командуванням майора Станіслава Басая постійно тероризували українське населення села, через що жителі організовували самооборону. Однак 10 березня 1944 р. банда Басая спалила село і вбила 137 українців.

Одразу по 2-й світовій війні польський уряд заповзявся позбутися українського населення краю і проводив етнічну чистку Закерзоння, через що частина українців емігрувала в 1946 р. до СРСР (їх поселили на Волині у спаленій колишній польській колонії Октавин.

У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 257 52 179 26
Жінки 255 47 147 61
Разом 512 99 326 87

Церква

Українці села були прихожанами місцевої парафіяльної греко-католицької церкви, яка належала до Грубешівського деканату Холмської єпархії, до парафії належала також філіяльна церква в Малкові[7]. В 1939 р. парафія налічувала 6800 прихожан. Ще на початку XX  ст. в селі стояла дерев'яна церква з 1767 р., яку збудував місцевий дідич Антоній Лещинський і яку в 1875 р. відібрала російська влада та віддала Російській православній церкві. Муровану церкву збудували в 1882 р., після депортації українців поляки забрали церкву під виробниче приміщення, а в 1950-х роках — зруйнували.

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шиховице

Література


{{bottomLinkPreText}} {{bottomLinkText}}
Шиховице
Listen to this article