Ґондор
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Ґо́ндор (синд. Gondor, у перекладі — «Земля каменя») — у творах Дж. Р. Р. Толкіна «Сильмариліон» і «Володар перснів» — велике південне королівство нуменорців у Середзем'ї. Третя частина «Володаря перснів» — «Повернення короля» — значною мірою розповідає про події, які відбувалися у Ґондорі під час Війни Персня та наступного відновлення королівства. Відомості про давнішу історію Ґондору можна знайти у Додатках до «Володаря перснів», у яких також розповідається і про заснування цього краю.
|
За Толкіном, Ґондор було засновано синами Еленділа Ісілдуром та Анаріоном, які стали вигнанцями після падіння острівного королівства Нуменор у 3320 році Другої епохи[1]. Разом з іншим королівством — Арнор, на північному заході Середзем'я, — Ґондор був останньою твердинею Людей Заходу. Першою столицею Ґондору було місто Осґіліат, заснована Еленділом і його синами Ісілдуром та Анаріоном у кінці Другої Епохи.
Після першого періоду зростання, у Третю Епоху Ґондор почали ослаблювати своїми нападами та підступами союзники Темного Володаря Саурона, унаслідок чого королівство поступово почало занепадати. Через це було втрачено ряд територій на південному та північному сході, а Ітілієн перетворився на спірне пограниччя між Ґондором та Мордором. Відновлення слави та величі Ґондору відбулося лише після остаточного падіння Саурона та коронації Араґорна.
Історія та географія Ґондору були розроблені Толкіном у кілька етапів у рамках роботи над своїм легендаріумом, яка продовжувалася також і під час написання «Володаря перснів». Його роль у історії «Володаря перснів» формувалася поступово, від чергової «декорації» для пригод гобітів у ранніх версіях до одного з ключових понять історії Середзем'я у пізніших. Еволюція історії Ґондору була проаналізована Крістофером Толкіном у «Історії Середзем'я», а сама історія привернула до себе увагу багатьох пізніших дослідників та шанувальників творчості Дж. Р. Р. Толкіна.