202-й батальйон шуцманшафту - Wikiwand
For faster navigation, this Iframe is preloading the Wikiwand page for 202-й батальйон шуцманшафту.

202-й батальйон шуцманшафту

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

202-й батальйон шуцманшафту
нім. Schutzmannschafts Batallion 202 / Schutzmannschafts Batallion nr. 202
На службі березень 19428 травня 1944
Країна
Третій Рейх
Належність Поліція порядку
Вид Шуцманшафт
Тип Допоміжна поліція Третього Рейху
Чисельність батальйон
Війни/битви Друга світова війна
Розформовано 8 травня 1944
Командування
червня-серпень 1943 Антоній Іґнацій Ковальський
серпень-жовтень 1943 Казимеж Мізович
жовтень 1943—травень 1944 Валері Шаерманн

202-й батальйон шуцманшафту (нім. Schutzmannschafts Batallion 202 / Schutzmannschafts Batallion nr. 202) — польський батальйон допоміжної поліції, що діяв у роки Другої світової війни на території Польщі та на теренах Західної України й Білорусі. Батальйон брав безпосередню участь у каральних акціях проти мирного українського населення[1] та УПА[2] під час Волинської трагедії[3][4].

Історія створення

Формування

У 1943 році на Волині, після того як українська поліція перейшла на бік УПА, німці замінили її поляками. У 1943—1944 роках в батальйонах польської «ґранатової поліції» на Волині налічувалося близько 1500—2000 поляків.

Рішення про створення батальйону було прийнято у березні 1942 року. 202-й батальйон був сформований у Кракові, Генеральна губернія[5], головним чином з молодих людей віком від 18 до 24 років, що були покарані за різні кримінальні правопорушення чи з тих, хто не бажав їхати на примусову працю у Німеччині[1]. 202-й батальйон налічував — 360 осіб, котрі були розділені на три роти[6]. Вишкіл 202-й батальйон шуцманшафту проходив у Дембиці.

У Білорусі

У середині січня 1943 року 202-й батальйон шуцманшафту був направлений в Білорусь, у місто Борисов. Тут він вів боротьбу з радянськими підпільниками та партизанами. 30 березня 1943 року батальйон був підпорядкований «Особливій команді СС Дірлеванґера». В ході бойових дій батальйон втратив близько 40 чоловік убитими, важко пораненими і зниклими безвісти.

В Україні

3 травня 1943 року 202-й батальйон шуцманшафту був передислокований на Волинь, до Луцька, з Білорусі[7]. Батальйон діяв в основному на теренах Рівненського та Костопільського повітів.

У травні-грудні 1943 року 202-й батальйон шуцманшафту діяв разом з батальйоном «Остлянд» проти УПА в лісах довкола Костополя. Ведення боїв покладалось на «Остлянд», тоді як поляки здійснювали розстріли «підозрілих» мешканців «бандитських» сіл та арешти полонених[7]. Нижче наведено приклад сутичок з УПА:

  1. В Березне дислокувалася 2-я рота польського 202-го поліцейського батальйону, яка була розміщена поруч з групою німців. Завдяки цьому в червні 1943 року була відбита атака УПА, ймовірно, загону «Кори» (Макара Мельника). Однак кілька поляків загинули, а частина міста була спалена. Був також убитий бургомістр Березне[8].
  2. У Клевані також дислокувалася одна з рот 202-го батальйону шуцманшафту. Крім нього, нацисти в Клевані сформували з поляків місцевий відділ поліції (нім. Eizeldienst) і місцеву польську самооборону. Вони повинні були охороняти окупаційну владу в Клевані і охороняти дороги в регіоні, захищаючи їх від бойовиків УПА і від українських поліцаїв, які в той час почали масово переходити на бік повстанців, а також від партизан спецзагону полковника НКВС Дмитра Медведєва, база якого була розташована в цуманських лісах недалеко від Олики[9]. У серпні 1943 упівці атакували Клеванський гарнізон. Спочатку націоналісти брали гору, але на допомогу гарнізону незабаром прийшли угорці, що не дозволило солдатам УПА розгромити поліцаїв і захопити Клевань. Загинула на встановлена кількість мирних поляків, а їх будинки були спалені[10].
  3. 21 травня 1943 польські жителі села Стрилкі (нині Ставки) під охоронною німецького конвою, ядро ​​якого становили польські поліцейські з 202-батальйону шуцманшафта виїхали з села. Їх забирали через розпочаті українськими націоналістами етнічні чистки в районі. Між селами Радехувка і Старожуків в Рівненському районі конвой був атакований загоном УПА. Польські поліцейські були притиснуті до землі вогнем одночасно з трьох сторін. На їхнє щастя, в районі пролітав німецький літак. Він спікірував до місця бою, скинув кілька малокаліберних бомб і відкрив вогонь з бортових кулеметів, обстрілявши як українських партизан, так і польських поліцейських. Це змусило УПА відступити. Поліцейські втратили п'ятьох убитими і двох пораненими, не рахуючи убитих мирних жителів[11]. Українці оцінили втрати противника в 35 убитих і 10 поранених. У них теж було п'ятеро убитих і двоє поранених[12].
  4. У червні 1943 року в Торчині на короткий час була розквартирована рота 202-го батальйону. За наказом німців рота здійснювала рейди в українські села, офіційно з метою розбити боївки УПА, але німці в цей раз так командували батальйоном, що зіткнень з українцями не відбулося[13].
  5. Один з колишніх польських поліцаїв 202-го батальйону, що дав в 1998 році польським історикам Гжегожу Мотиці і Мареку Вербицькому, розповідав як одного разу потрапив в засідку УПА. 18 липня 1943 з Степаня після продовольчої акції (пограбування) повертався конвой (дві вантажівки, екіпаж: двадцять німців і десять польських поліцаїв). Біля села Яполоть конвой потрапив у засідку українських партизан, які в буквальному сенсі розстріляли його. З тридцяти людей вижили тільки шестеро, троє з яких були поранені. УПА втрат не мали[11].
  6. Сам штаб 202-го батальйону шуцманшафту розмістили в Костополі. Ряди батальйону там ще й поповнилися за рахунок набору місцевих волинських поляків, що рятувалися від УПА. З червня 1943 року УПА ввела блокаду Костополя, через що в місті погано йшли справи з продовольством. Кілька десятків добре озброєних поліцаїв здійснювали "продовольчі рейди" в поля за врожаєм. Німців не турбувало становище поляків, але вони були зацікавлені в депортації якомога більшого числа з них для роботи в Німеччині. До того ж сілезці, що служили в німецькій армії, прийшли на допомогу волинським полякам і разом з поліцаями організували походи в села за їжею[14].

Під час Волинської трагедії бої відбувались навіть між українськими шуцманами з Луцька та 202-м батальйоном шуцманшафту[7].

На початку 1944 року 202-й польський батальйон шуцманшафту відправили на східний фронт, де він був розбитий та роззброєний частинами Червоної армії[15]. Залишки 202-го польського батальйону шуцманшафту були виведені з Волині до Львова наприкінці січня 1944 року. 4 лютого 1944 року 202-й польський батальйон шуцманшафту передислокували до Штутгарту.

8 травня 1944 року 202-й польський батальйон шуцманшафту був розформований за наказом рейхсфюрера-СС Генріха Гіммлера.

Див. також

Примітки

  1. а б Polnisches Schutzmannschaftsbataillon der SiPo und SS / SD — Schuma(нім.)
  2. Україна-Польща важкі питання. ‒ Т. 5: Матеріали V міжнародного семінару істориків «Українсько-польські відносини під час Другої світової війни». Луцьк, 27-29 квітня 1999 року / Ред. Є. Місило. Світовий союз воїнів Армії Крайової; Об'єднання українців у Польщі. ‒ Варшава, 2001. ‒ 358 с.
  3. Ігор Ільюшин. Польське підпілля на території Західної України в роки Другої світової війни
  4. Wenklar, Michał (2012). Polacy w niemieckiej policji pomocniczej. Schutzmannschaftsbataillon 202 w świetle zeznań jego członków. Studia nad Autorytaryzmem i Totalitaryzmem (PL) 34 (4). с. 35–50. ISSN 0137-1126. Процитовано 11 лютого 2020. 
  5. Центральний державний архів громадських об'єднань України (надалі — ЦДАГО України). — Ф. 62. — Оп. 1. — Спр. 212. — Арк. 62, 65;
  6. Іван Ольховський. Зігнули Мотику
  7. а б в Іван Дерейко. Місцеві формування німецької армії та поліції у Райхскомісаріаті «Україна». (1941—1944 роки).
  8. Motyka G. Ukrainska partyzantka 1942—1960. Dzialalnosc organizacji ukrainskich nacjonalistow i Ukrainskiej Powstanczej Armii. Warszawa, 2006. — s. 200
  9. Украина — Польша: Тяжёлые вопросы. Т.9 Материалы IX и X международных научных семинаров «Украинско-польские отношения во время Второй мировой Войны» Варшава, 6-10 ноября, 2001 г. ВМА «Терен», Луцк 2004. С. 234
  10. Siemaszko W., Siemaszko E., Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na ludności polskiej Wołynia 1939-1945, Warszawa: „von borowiecky”, 2000, s. 686-687, ISBN 83-87689-34-3, OCLC 749680885.
  11. а б Relacja policjanta, oprac. G. Motyka, M. Wierzbicki, „Karta” nr 24.
  12. A. Kentij, Ukrajinśka Powstanśka Armija w 1942-1943 rr., S. 120
  13. Siemaszko W., Siemaszko E., Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na ludności polskiej Wołynia 1939-1945, Warszawa: „von borowiecky”, 2000, s. 644-645
  14. Siemaszko W., Siemaszko E., Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na ludności polskiej Wołynia 1939-1945, Warszawa: „von borowiecky”, 2000, s. 318-320, ISBN 83-87689-34-3, OCLC 749680885.
  15. Справа 8941. — Архівно-кримінальна справа по звинуваченню Василенко І. М. — 1951 р. — 252 арк.

Література

  • Neufeldt, Hans-Joachim, Jürgen Huck and Georg Tessin. Zur Geschichte der Ordnungspolizei 1939—1945. Schriften des Bundesarchivs Nr. 3, 1957;
  • Kannapin, Norbert — Feldpostübersicht; NARA WashDC: RG 242 (T-311 roll 218/339; roll 220/1323);
  • Muñoz, Antonio and Dr. Oleg V. Romanko — Hitler's White Russians (Bayside: Europa Books, 2003), pp. 190, 296, 339, 382;
  • Muñoz, Antonio — «German Police and Auxiliary Forces in Poland, 1939—1945, Part III», in Axis Europa magazine, Jan-Mar 1996, pp. 19-24.
{{bottomLinkPreText}} {{bottomLinkText}}
202-й батальйон шуцманшафту
Listen to this article