Єлизавета I
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Єлизавета I (англ. Elizabeth I of England; 7 вересня 1533(15330907) — 24 березня 1603) — королева Англії та Ірландії між 1558 та 1603 роками. За час її правління, особливо завдяки перемозі над Іспанською Армадою, Англія перетворилася з другорядної держави на периферії Європи на володарку морських просторів. Вважається національною героїнею Англії.
Єлизавета I англ. Elizabeth I | |
---|---|
Dei Gracia Angliae et Hiberniae Regina Fidei Defensor | |
Королева Англії | |
Правління | 1558-1603 |
Коронація | 15 січня 1559 |
Попередник | Марія I Тюдор |
Наступник | Яків I |
Інші титули | Королева Ірландії |
Біографічні дані | |
Імена | Elizabeth Tudor |
Релігія |
Католицька Церква (1533-25 лютого 1570) Англіканська Церква (26 лютого 1570-24 березня 1603) |
Народження |
7 вересня 1533(1533-09-07) Гринвіч |
Смерть |
24 березня 1603(1603-03-24) (69 років) Ричмондський палац сепсис |
Поховання | Вестмінстерське абатство, Лондон, Англія |
Династія | Тюдори |
Батько | Генріх VIII |
Мати | Анна Болейн |
Медіафайли у Вікісховищі |
Єлизавета була 5-м й останнім монархом із династії Тюдорів, донькою короля Генріха VIII. При народженні Єлизавета отримала титул принцеси, але після страти її матері, королеви Анни Болейн, була оголошена незаконнонародженою. Можливо саме через це її брат Едуард VI позбавив сестру спадку. Проте його заповіт був анульований. Третім законом про спадщину, виданим англійським парламентом 1543 року, який зробив Єлизавету першою в черзі престолонаслідування в разі смерті Марії I Кривавої без спадкоємця. Під час правління Марії I, Єлизавета провела близько року ув'язненою за звинуваченнями в зраді, політичних інтригах проти Марії I та допомозі протестантській церкві.
Єлизавета спиралася в своєму правлінні на королівську раду, в якій засідали провідні політики того часу на чолі з радником Вільямом Сесілом, 1-им Бароном Берлі. Одним з її перших політичних досягнень була підтримка відокремлення англійської протестантської церкви від Римо-Католицької, і проголошення монарха Англії її верховним опікуном (Акт про верховність 1558 року). Церковний порядок, запроваджений Єлизаветою, суворо дотримувався під час її правління й пізніше переріс у теперішню Англіканську церкву. Очікувалось, що Єлизавета вийде заміж і народить спадкоємця роду Тюдорів, але незважаючи на часті звернення парламенту, вона відмовлялася. Мотиви цього вибору невідомі й стали темою численних дискусій. З часом незайманість Єлизавети принесла їй славу й стала приводом для культу особи, свідченням чого стали тогочасні портрети, пишні заходи та література.
За стилем правління Єлизавета I була стриманішою ніж інші Тюдорські монархи. Одним з її девізів був «лат. video et taceo» («англ. see but silent») — «бачу, але мовчу». Ця стратегія, яку не завжди схвалювали її радники, часто рятувала королеву від невигідних політичних та подружніх союзів. Незважаючи на її обережність у міжнародних відносинах та не надто завзяту підтримку кількох безрезультатних і незграбних військових кампаній у Нідерландах, Франції та Ірландії, перемога над Іспанською Армадою назавжди пов'язала її ім'я з однією з грандіозних звитяг в англійській історії. Уже через 20 років після її смерті Єлизавету вважали правителькою золотої доби — ставлення, яке і досі домінує у англійців. Правління Єлизавети відоме як Єлизаветинська ера, яка відома, передусім, розквітом англійської драматургії на чолі з Вільямом Шекспіром і Крістофером Марлоу та доблестю англійських мореплавців, серед яких вирізнялися такі шукачі пригод, як Френсіс Дрейк.
Оцінки деяких істориків стриманіші. Вони часто змальовують Єлизавету як нерішучу правительку з поганим характером, якій, проте, надзвичайно щастило. Ближче до кінця її правління економічні та військові проблеми послабили її популярність настільки, що багато підданих зітхнули з полегшенням після її смерті. Єлизавета вважається харизматичною виконавицею ролі королеви і неймовірно живучим політиком у період слабкої і розбалансованої монархічної влади в Англії, в той час як у сусідніх країнах монархи боролись за виживання, як, наприклад, суперниця Єлизавети, Марія Стюарт.