Інципіт
перший рядок поетичного твору, пісні тощо / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Інципіт (лат. Incipit — починається, від особистої форми дієслова incipere — починати) — термін, який у літературі використовується для означення початкових одного або кількох слів будь-якого тексту, (вірша, пісні, чи книжки), в музиці — для означення перших нот композиції.
До появи назви, як початкової структури тексту, твори часто ідентифікували чи реферували за інципітами.
середньовічні рукописи зазвичай починалися з інципіта, який містив заголовне слово incipit (звідси й походить сучасний термін), ім'я автора і назву роботи. Інципіти також розміщували на початку окремих частин праці, таких як книга чи розділ, але завжди виділяли особливим шрифтом чи кольором (напр. — Кіноваром) від основного тексту.
Інципіт, а також ініціум (лат. initium — початок), експліцит (лат. explicit — закінчення) і конклюзія лат. conclusio — висновок), є визначальними елементами (наприклад, ідентифікації, каталогізації) старих робіт і документів, якщо вони не були позначені іменем автора чи назвою, або будь-які іншими видавничими характеристиками. Подібне значення має інципіт і для збережених писемних фрагментів, особливо тих, які під час переписування зберегли ідентичність тексту, але від різних переписувачів отримали різні додаткові записи на початку рукопису, часом з помилковими чи зміненими назвами твору.
Інципіт у вужчому сенсі — це перші слова тексту або його частини, які цитуються, коли робота не має назви або коли декілька творів має ідентичну назву.
Попри те, що термін має латинське походження, практика його застосування передувала класичній давнині на кілька тисячоліть і була притаманною народам різних частинах світу. Сьогодні практика реферування різних текстів за їхніми початковими словами залишається поширеним явищем, хоча і не завжди означується терміном «інципіт».