Жаргон
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Жаргон або жарґон[1] (від фр. jargon) — соціолект, відмінний від літературної мови специфічною лексикою та вимовою, але позбавлений власної граматики.[2] Це розмовний діалект (соціолект) — специфічне мовлення, яким користуються в певній соціальній чи професійній або корпоративній групі (аристократи, бізнесмени, школярі, студенти, спортсмени, моряки, репрезентанти різних мистецтв — музики, актори, фани та ін.;[3][2] в минулому — козаки, бурсаки, духівництво та ін.; нині — кримінальні типи, картярі, «нові росіяни», «нові українці» та ін.),[2] що відрізняється від загальнонародної наявністю специфічних слів і виразів, властивих цій групі;[4][3] насичене спотвореними або спеціально дібраними словами та словосполученнями, що порушують загальноприйняті мовні нормативи, замкнуте у своєму комунікативному полі, здебільшого не пов'язане з певною традицією автохтонних мовців, із властивим їм способом існування за власними, нетрадиційними для загалу, часто потаємними ігровими правилами;[2] є умовною штучною говіркою, зрозумілою у певному середовищі; арго.[5] До соціолектів традиційно відносять групові, або корпоративні діалекти: арґо, сленг та жаргон.
Жаргон — термінологія в стилі сленгу, яка використовується певною професією (галуззю), групою чи субкультурою. Це «жива» мова народу, яка є соціальним різновидом національної мови.