Наголос
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
На́голос, або акце́нт (лат. accentus, нім. Akzent, англ. stress, грец. τόνος) — надсегментна одиниця мовлення. Наголос є властивістю складу. Його також можна визначити як якісну характеристику (коли якість голосного є засобом вираження наголошення) і, також, як кількісну характеристику (відносно збільшена тривалість наголошеного голосного).
Коротка інформація Початковий наголос, ˈ◌ ...
Закрити
Коротка інформація Другий наголос, ˌ◌ ...
Закрити
У Міжнародному фонетичному алфавіті наголос позначається символом ⟨ˈ⟩, що ставиться перед наголошеним голосним — /ˈa, ˈe, ˈo/. В українському мовознавстві наголос позначається діакритичним знаком ⟨ ́⟩ (акут), що ставиться над наголошеною голосною літерою — А́а́, Е́е́, Є́є́, И́и́, І́і́, Ї́ї́, О́о́, У́у́, Ю́ю́, Я́я́.