Людвіг II (король Баварії)
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Лю́двіг II (нім. Ludwig II. Otto Friedrich Wilhelm von Wittelsbach; 25 серпня 1845, Мюнхен — 13 червня 1886) — король Баварії (10 березня 1864 — 13 червня 1886), син Максиміліана II
Лю́двіг II нім. Ludwig II. von Bayern | |
---|---|
Портрет роботи Габріеля Шахінгера, 1887 рік | |
Король Баварії | |
Правління | 10 червня 1864 - 13 березня 1886 |
Попередник | Максиміліан II |
Наступник |
Отто I (фактично: принцрегент Луїтпольд Баварський) |
Біографічні дані | |
Імена | нім. Ludwig II. Otto Friedrich Wilhelm von Bayern |
Релігія | католицтво |
Народження |
25 серпня 1845(1845-08-25) Палац Німфенбург, Мюнхен, Баварія |
Смерть |
13 червня 1886(1886-06-13) (40 років) Штарнберзьке озеро, Баварія утоплення |
Поховання | Церква Святого Михайла в Мюнхені |
Династія | Віттельсбахи |
Батько | Максиміліан II |
Мати | Марія Пруська |
Нагороди | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Під час царювання Людвіга Баварія стала частиною Німецької імперії (1871), зберігаючи, як й інші німецькі монархії, значну автономію та власну правлячу династію.
Увійшов до історії як меценат великого композитора Ріхарда Вагнера та своїми архітектурними проєктами, яким притаманна гігантоманія, за що отримав прізвисько Божевільний Людвіг. Зокрема, він намагався створити в баварських горах точну копію Версалю — палац Герренкімзе. Сучасники короля одностайно засуджували його за розтрату грошей, проте створений Людвігом замок Нойшванштайн є нині одним із найбільших туристичних центрів Баварії та важливим джерелом її доходу.
У 1880-ті роки король жив майже в повній ізоляції від суспільства, і 10 червня 1886 року лікар Бер Гуден (Ber Guden) визнав його божевільним. Цей діагноз підписали ще три лікарі, утворивши таким чином консиліум. За два дні по тому Людвіг потонув в озері біля власного замку Берг. Обставини загибелі короля і його лікаря, що потонув разом з ним, залишилися остаточно не з'ясованими.
У XX столітті образ Людвіга був популярним у літературі та мистецтві, він став героєм однойменного фільму Лукіно Вісконті (1972), роману Л. А. де Вільєни «Золото та безумство над Баварією» (1998).