Нафтова криза 1973 року
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Нафтова криза 1973 року (також відома під назвою «нафтове ембарго») розпочалась 17 жовтня 1973 року, коли ОАПЕК, до складу якої входили всі арабські країни-члени ОПЕК, а також Єгипет і Сирія, заявили в ході Жовтневої війни, що вони не будуть постачати нафту країнам, що підтримали Ізраїль у цьому конфлікті з Сирією та Єгиптом. Це стосувалось передусім США та їхніх союзників у Західній Європі. Упродовж наступного року ціна на нафту збільшилась із трьох до дванадцяти доларів за барель.
Нафтова криза 1973 року була першою енергетичною кризою й донині вважається найбільшою. ОПЕК зменшила обсяги видобутку нафти не тільки для того, щоб вплинути на світові ціни на свою користь. Головне завдання цієї акції полягало у створенні політичного тиску на світову спільноту з метою зменшення підтримки Ізраїлю з боку західних країн.
Результатом економічного тиску ОПЕК стала декларація ради міністрів країн Спільного ринку, що підтримала позицію арабів. Окрім того, майже всі держави Африки розірвали дипломатичні відносини з Ізраїлем. Політичне становище, що склалось, посилило залежність Ізраїлю від США й розкрило істинні масштаби залежності розвинених країн від ціни на нафту[ненейтрально].
Разом із тим, нафтова криза 1973 року сприяла посиленню експорту нафти на Захід з Радянського Союзу.