Нова українська хвиля
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Нова українська хвиля — сукупність творчих напрямків рішучої зміни віх, які виникали в Україні, у період приблизно з кінця 1980-х до початку 2000 років на тлі бурхливих соціально-політично подій розпаду СРСР, перебудови і становлення Незалежності України[1]. Є вітчизняним проявом постмодернізму, якому притаманна не однорідність, а розмаїття творів і груп як деструктивного, так і конструктивного характеру, спрямованих як на посилення рис живописно-пластичного мистецтва, так і відхід від нього в бік акціонізму й заміну традиційних художніх засобів на новітні технології. У світовому мистецтві термін «Нова хвиля» є символом творчого оновлення, ним об’єднують різноманітне коло явищ кінця 1970—1980-х рр., пов’язаних із проявами постмодернізму в дизайні, архітектурі, музиці, літературі та ін. В Україні «Нова хвиля» мала найяскравіший прояв переважно у візуальному (образотворчому мистецтві), а не в музиці й кіно як, наприклад, Французька нова хвиля, Нова хвиля британського важкого металу та ін. Втім особливості Нової хвилі мали прояв в різних видах мистецтв: кінематографі, театрі, літературі й музиці України.[2]