Біла Вежа
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Біла Вежа або Саркел — фортеця, збудована у 834–837 рр. в районі теперішнього Цимлянська візантійськими інженерами на чолі з Петроною Каматиром на прохання уряду Хозарії — для боротьби проти кочівників-угорців.
Біла Вежа | |
---|---|
Місце хазарської фортеці Саркел. Знімок з літака розкопок 1930-х рр. | |
Інша назва | Саркел |
Координати | 47°42′18″ пн. ш. 42°16′23″ сх. д. |
Тип | фортеця |
Історія | |
Будівельник | Хозарський каганат, Візантія |
Засноване | 830-их рр. |
Дослідження | |
Дати розкопок | 1930-их рр. |
Біла Вежа у Вікісховищі |
Після розгрому Хозарії Великим князем київським Святославом Ігоровичем 965 року місто отримало слов'янську назву Біла Вежа. У цей час слов'янська колонізація поширилася по річках Дон і Сіверський Донець.
На початку XII ст. через підсилення половецького натиску становище Білої Вежі погіршилося. 1117 року половці зруйнували місто і примусили його мешканців (переважно слов'ян, печенігів і торків) відійти на Русь.
Рештки Саркелу — Білої Вежі розташовані на дні Цимлянського водосховища, збудованого в 1952 році.
Фортеця мала вигляд видовженого цегляного чотирикутника (180 м x 120 м). Її мури (товщина — 3,75 м, висота — не менше 10 м) були підсилені баштовими виступами та масивними наріжними вежами. Планування фортеці (найімовірніше, візантійське) вирізняється рідкісною геометричною правильністю. Будівельна ж техніка — місцева, доволі примітивна. Мури зводилися без фундаменту, на рідкому розчині вапна з додаванням піску.
У XVIII ст. донські козаки використовували цеглу з мурів фортеці для своїх споруд, завдяки чому вона збереглася до наших днів.