Севільська тайфа
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Севі́льська та́йфа або Ішбілійська тайфа (араб. طائفة إشبيليّة, Ta'ifat-u Ishbiliyyah) — у 1023–1091 і 1144—1150 роках незалежна ісламська монархічна держава на Піренейському півострові зі столицею в місті Севілья (арабською — Ішбілія). Одна із тайф-еміратів (князівств), які виникли після розпаду Кордовського халіфату. Була знищена Альморавідами. Розташовувалася на землях сучасної південної Іспанії та південної Португалії. XI століття Севільська тайфа була одним із культурних центрів Аль-Андалуса. Там проживало багато письменників. Еміри Аль-Мутадід та його син Аль-Мутамід культивували поезію, започатковану в цьому мистецтві поетом Ібн Аммаром. Сини Аль-Мутаміда були також відомі своїми творами.
Коротка інформація
Севільська тайфа | ||||
Ісп. Taifa de Sevilla | ||||
| ||||
Прапор | ||||
Севільська тайфа близько 1080 року | ||||
Столиця | Севілья | |||
Мови | арабська | |||
Релігії | суннізм | |||
Форма правління | монархія | |||
емір | ||||
- 1023-1042 | Абу уль-Касім (Династія Абаді) | |||
- 1042-1069 | Аль-Му'тадід (Династія Абаді) | |||
- 1069-1091 | Аль-Му'тамід (Династія Абаді) | |||
Історія | ||||
- Засновано | 1 жовтня 1023 | |||
- Ліквідовано | 1091 | |||
Сьогодні є частиною | Іспанія | |||
|
Закрити