Симеон I (цар Болгарії)
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Симеон, Симеон I Великий (болг. Симеон Велики, 864 або 865–927) — князь Болгарії з 893 року, з 918 року — цар. Третій син князя Бориса I, батько Петра I.
Симеон I Великий Симеон I Велики | ||
| ||
---|---|---|
893 — 27 травня 927 | ||
Попередник: | Володимир Болгарський | |
Спадкоємець: | Петро I | |
Народження: |
864 або 865 Плиска, Перше Болгарське царство | |
Смерть: |
27 травня 927(0927-05-27) Преслав | |
Причина смерті: | серцева недостатність | |
Країна: | Перше Болгарське царство | |
Рід: | Крумова династія | |
Батько: | Борис I | |
Мати: | Марія Болгарськаd | |
Шлюб: | Марія Сурсувулd | |
Діти: | Іван[d], Петро I[1], Боян Магd[1] і Михаїл Болгарськийd[1] | |
Успішні кампанії Симеона проти Візантії, Угорщини та Сербії привели Болгарію до її найбільшої територіальної експансії. Болгарія перетворилася на наймогутнішу державу на Балканах та у всій Східній Європі.
З ім'ям царя Симеона пов'язана Золота доба болгарської держави. За часів його царювання Болгарія територіально простягалась від Будапешта, північних схилів Карпат і Дніпра на півночі до Адріатичного моря на заході, Егейського моря на півдні та Чорного моря на сході.
Болгарська православна церква стала першою патріаршою після Пентархії (Римської, Константинопольської, Олександрійської, Антіохійської та Єрусалимської церков). Це була перша самостійна (автокефальна) національна церква в Європі, на чолі якої стояв патріарх.
Глаголицькі переклади болгарською мовою священних текстів поширилися на всіх слов'янських землях і перетворили староболгарську мову на мову літургії, відому як церковнослов'янська.
У цю добу в Преславській книжковій школі була створена нова абетка, названа на честь святого Кирила— кирилиця, яка почала замінювати створену Кирилом та Мефодієм глаголицю.
У середині свого правління Симеон замінив свій титул «князь» на «цар» (імператор, басилевс).
Державна концепція, яку затвердив Симеон, полягала в побудові цивілізованої, християнської та слов'янської держави на чолі з імператором (царем), самостійної (автокефальної) національної церкви на чолі з патріархом і значимих книжкових шкіл.