Титул перемоги в Римській імперії
стаття-список у проєкті Вікімедіа / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Титул перемоги в Римській імперії (лат. cognomina ex virtute) — почесний титул та форма звертання в Стародавньому Римі, що додавався до основного титулу полководця (в республіканський період) або до титулу римського імператора після важливої військової перемоги над супротивником.
Назви титулів походили від імені народу або держави, які були підкорені або над якими здобули перемогу. Іноді титул перетворювався в когномен й ставав спадковим прізвищем.
Якщо досягнута перемога була вирішальною в поточній війні, то додавався також почесний титул «Maximus» (Великий). Так само давалися титули, що характеризували самого полководця: «Pius» (Благословенний), «Felix» (Щасливий).
Титули додавались до повної титулатури римських імператорів — спочатку сам титул перемоги, а потім основний титул. Однак римські імператори були не єдиними особами, які здобули титули перемоги. Вони також надавались й визначним полководцям.
Імператорські титули перемоги були переліком завойованих народів або війн, у яких брала участь країна за часів того чи іншого імператора. У деяких випадках вони були не символом тріумфу чи перемоги, а носили політичне значення й підтримували внутрішньополітичний престиж правителя.
Відомі також нумерологічні варіанти того ж самого титулу, наприклад Germanicus Maximus IV — «великий переможець германців учетверте».
Ця давньоримська традиція титулів перемоги після розпаду Римської імперії мала розвиток в інших країнах Європи, зокрема в Британській та Французькій імперіях.