Трапезундська імперія
Середньовічна грецька монархічна держава, уламок Візантійської імперії / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Трапезундська імперія?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Трапезундська імперія (грец. Αυτοκρατορία της Τραπεζούντας) — пізньосередньовічна монархічна держава, одна з трьох основних грецьких держав-наступників Візантійської Імперії після тимчасового припинення її існування в результаті захоплення у 1204 році Константинополя хрестоносцями Четвертого хрестового походу. Існувала між 1204 та 1461 роками, і територіально складалася з регіону Понт (колишні візантійські феми Халдія та Пафлагонія) та заморських володінь у Криму та на Таманському півострові, що мали назву Ператея. Столицею було місто Трапезунд (сучасний Трабзон). Держава утворилась у 1204 році, коли онуки візантійського імператора Андроніка I Олексій і Давид Комніни (сини севастократора Мануїла) за допомогою грузинської цариці Тамари, яка доводилась їм тіткою за матір'ю, очолили інтервенцію в феми Халдія та Пафлагонія[1], і в квітні 1204 року зайняли Трапезунд, а пізніше інші прибережні райони з містами Сіноп, Амастрида, Гераклія. Пізніші візантійські імператори, так само, як і візантійські автори (наприклад, Георгій Пахимер та Никифор Григора), та навіть деякі трапезундські (Іоанн Лазаропулос та Віссаріон Нікейський), називали правителів держави «князями Лазів», так само, як і їхні володіння теж називались Лазика[2], тобто, іншими словами, Трапезундська імперія називалась вищезгаданими політичними суб'єктами як Князівство Лазів[3]. З цього випливає, що, з точки зору авторів, пов'язаних з нікейською династією Ласкарісів, а пізніше з візантійською династією Палеологів, правителі Трапезунду імператорами не були[4][5].
Αυτοκρατορία της Τραπεζούντας Трапезундська імперія | |||||
| |||||
| |||||
| |||||
Трапезундська імперія на початку свого існування (1204 рік) | |||||
Столиця | Трапезунд | ||||
Мови | понтійська грецька, лазська, західновірменська | ||||
Релігії | православ'я | ||||
Форма правління | автократія | ||||
Імператор1 | |||||
- 1204—1222 | Олексій I | ||||
- 1459—1461 | Давид | ||||
Історичний період | Пізнє середньовіччя | ||||
- Грузинська інтервенція до Халдії та Пафлагонії | 1204 | ||||
- Заснування держави | 1204 | ||||
- Загарбання Константинополя хрестоносцями Четвертого хрестового походу, утворення Латинської імперії | 1204 | ||||
- Потрапляння в залежність до Монгольської імперії | 1243 | ||||
- Іоанн II відмовляється від імперських амбіцій | 1282 | ||||
- Трапезундська громадянська війна | 1340 — 1349 | ||||
- Падіння Трапезунда | 1461, 15 Серпня | ||||
1 повний титул імператорів Трапезунду після 1261 року — «Басилевс та Автократор всього Сходу, Іберії та Ператеї» | |||||
|
Після того, як хрестоносці Четвертого походу скинули візантійського імператора Олексія V Дуку, та утворили на захоплених землях Латинську імперію, Трапезундська імперія стала однією з трьох держав-наступниць, що претендували на імперський престол, разом з Нікейською імперією під правлінням династії Ласкарісів, та Епірським деспотатом під головуванням роду Комнінів Дук[6]. В подальших війнах на короткий час утворилась Фессалонікійська імперія, яка мала уряд з Епіру, проте швидко розпалась після конфліктів з Нікеєю та Болгарією, та в 1261 році сталось захоплення Константинополя Нікейською імперією та відновлення Візантії. Не дивлячись на це, трапезундські правителі продовжували називати себе «імператорами римлян» ще два десятиліття, та не полишали своїх претензій на візантійський престол. Лише через 21 рік після відновлення нікейцями імперії імператор Іоанн II Великий Комнін змінив свій титул з «Басилевс та Автократор Римлян» на «Басилевс та Автократор усього Сходу, Іберії та Ператеї».[7]
Трапезундська монархія проіснувала найдовше з усіх уламків Візантії. Епірський деспотат полишив імперські амбіції ще до відвоювання Константинополя, та був на деякий час захоплений нею близько 1340 року, після чого потрапив у залежність до Сербської імперії, та був успадкований італійськими династіями, фактично втративши своє грецьке коріння. Остаточно деспотат був знищений Османською імперією у 1479 році. Нікейська імперія відновила Візантію, і, відповідно, перестала існувати як окреме утворення, тоді як сама відновлена імперія проіснувала до падіння Константинополя у 1453 році від османів. Трапезундська імперія лишалась існувати до 1461 року, коли султан Мехмед II після місячної облоги захопив столицю держави та поневолив її правителя Давида I,[8] що поклало кінець імперській традиції римлян, яка почалась з Октавіана Августа та мала неперервне продовження 1488 років. Кримське князівство Феодоро, останнє відгалуження Трапезунду та візантійського світу загалом, було знищене османами в 1475 році.