Шарль де Сен-П'єр
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шарль-Ірене Кастель, абат Сен-П'єр (фр. Charles-Irénée Castel, abbé de Saint-Pierre; 18 лютого 1658, Сен-П'єр-Егліз — 29 квітня 1743, Париж) — відомий французький публіцист, один з найвизначніших поборників ідеї вічного миру.
Шарль де Сен-П'єр | ||||
---|---|---|---|---|
Народження |
13 лютого 1658(1658-02-13)[1][2][…] Сен-П'єрр-Егліз | |||
Смерть |
29 квітня 1743(1743-04-29)[1][3][…] (85 років) Париж, Королівство Франція[4][5] | |||
Громадянство (підданство) | Франція | |||
Знання мов |
| |||
Діяльність |
| |||
Член | Французька академія (29 квітня 1743)[7] | |||
Посада | seat 8 of the Académie françaised[7] і Commendatory abbotd | |||
| ||||
Шарль де Сен-П'єр у Вікісховищі |
З'явившись наприкінці XVII ст. до Парижа, він зблизився з Сегре, Ніколем, Мальбраншем, Фонтенелем. Герцогиня Орлеанська зробила його своїм духівником, а кардинал Мельхіор де Поліньяк взяв із собою на Утрехтський конгрес, який і навів абату ідею його знаменитої книги «Проект вічного миру» (Projet de paix perpétuelle, 1713).
Тієї ж ідеєю умиротворення пройняті його «Міркування про полісинодії» (фр. Discours sur la polysynodie, 1718), де він сміливо відмовляє Людовику XIV в імені Великого за несправедливі війни та за скасування Нантського едикту. За це його виключили з Академії, і Мопертюї, його заступнику, було заборонено вимовити йому традиційний панегірик. Це не збентежило захопленого людинолюбця (Сен-П'єр увів у французьку мову слово «bienfaisance», звідки й українське «благодійність»); протягом багатьох років він продовжував у салонах та у пресі викладати свої філантропічні утопії.