Берлінська конференція 1884—1885
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Берлінська конференція 1884—1885 років, також знана як Конгонська конференція (нім. Kongokonferenz, вимовляється [ˈkɔŋɡoˌkɔnfeˈʁɛnt͡s]) або Конференція Західної Африки (Westafrika-Konferenz, вимовляється [ˌvɛstˈʔaːfʁika ˌkɔnfeˈʁɛnt͡s])[2] регулювала європейську колонізацію та торгівлю в Африці в період нового імперіалізму і збіглася з раптовою появою Німеччини як імперської держави. Організатором конференції був Отто фон Бісмарк, перший канцлер Німеччини. Його підсумок, Загальний акт Берлінської конференції, можна розглядати як формалізацію Боротьби за Африку, але деякі дослідники історії застерігають від надмірного акцентування її ролі в колоніальному поділі Африки та звертають увагу на двосторонні угоди, укладені раніше та після конференції. Конференція сприяла започаткуванню періоду посилення колоніальної активності європейських держав, які ліквідували або зупинили більшість існуючих форм африканської автономії та самоврядування. З чотирнадцяти представлених країн п'ять із них — Австро-Угорщина, Данія, Нідерланди, Шведсько-норвезька унія та Сполучені Штати — повернулися додому без формального володіння в Африці.