Отто фон Бісмарк
німецький державний і політичний діяч, канцлер Німецької імперії / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Отто фон Бісмарк?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
О́тто Едуа́рд Леопо́льд фон Бі́смарк-Шенга́узен, з 1865 — граф, з 1871 — князь фон Бісмарк, з 1890 — герцог Лауенбурзький[9] (нім. Otto Eduard Leopold von Bismarck-Schönhausen; 1 квітня 1815 — 30 липня 1898) — німецький державний і політичний діяч. Прем'єр-міністр Пруссії (1862–1890), бундесканцлер Північнонімецького союзу (1867–1871), перший райхсканцлер Німецької імперії (1871–1890). За дипломатію реальної політики та сильне урядування отримав прізвисько «залізний канцлер». Його вважають національним героєм Німеччини.
Отто́ Едуа́рд Леопо́льд фон Бі́смарк-Шенга́узен нім. Otto von Bismarck | ||
Отто фон Бісмарк в серпні 1890 | ||
| ||
---|---|---|
Монарх: | Вільгельм I (1871–1888) Фрідріх III (1888) Вільгельм II (1888–1890) | |
Спадкоємець: | Лео фон Капріві | |
| ||
23 вересня 1862 — 1 січня 1873 | ||
Монарх: | Вільгельм I | |
Попередник: | Адольф цу Гогенлое-Інгельфінген | |
Спадкоємець: | Альбрехт фон Роон | |
| ||
9 листопада 1873 — 20 березня 1890 | ||
Монарх: | Вільгельм I (1873–1888) Фрідріх III (1888) Вільгельм II (1888–1890) | |
Попередник: | Альбрехт фон Роон | |
Спадкоємець: | Лео фон Капріві | |
| ||
1867 — 1871 | ||
Монарх: | Вільгельм I | |
Попередник: | Конфедерація щойно створена | |
Спадкоємець: | Німецька імперія | |
| ||
1862 — 1890 | ||
Монарх: | Вільгельм I (1862–1888) Фрідріх III (1888) Вільгельм II (1888–1890) | |
Попередник: | Альбрехт фон Бернстоф | |
Спадкоємець: | Лео фон Капріві | |
Ім'я при народженні: | нім. Otto Eduard Leopold von Bismarck[1] | |
Народження: |
1 квітня 1815(1815-04-01) Шенхаузен, Пруссія | |
Смерть: |
30 липня 1898(1898-07-30) (83 роки) Фрідріхсру, Німецька імперія | |
Причина смерті: | respiratory arrestd[2] | |
Поховання: | Bismarck Mausoleumd[3] | |
Країна: | Королівство Пруссія[2] і Німецька імперія[2] | |
Релігія: | Лютеранець | |
Освіта: | Plamannsche Erziehungsanstaltd (1827)[2], Evangelisches Gymnasium zum Grauen Klosterd[2], Friedrich-Wilhelms-Gymnasiumd (1832)[2], Геттінгенський університет (11 вересня 1833)[4][2], Університет Фрідріха-Вільгельма[d] (25 березня 1835)[2] і Königliche Staats- und landwirtschaftliche Akademie Eldenad (1839)[5][2] | |
Партія: | незалежний політик | |
Рід: | Бісмарки | |
Батько: | Ferdinand von Bismarckd[6][2][1] | |
Мати: | Вільгельміна Луїза Менкенd[6][2][1] | |
Шлюб: | Йоганна фон Путткамер[2][1] | |
Діти: | Marie von Bismarckd[7][2][1], Wilhelm von Bismarckd[7][8][…] і Herbert von Bismarckd[7][8][…] | |
Автограф: | ||
Нагороди: | ||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||
Роботи у Вікіджерелах |
При проблемах гляньте в довідку.
У Прусському королівстві Бісмарк заслужив серед консерваторів славу представника інтересів юнкерів, служив дипломатом (1851–1862 роки) в часи реакції. 1862 року призначений прем'єр-міністром Пруссії. Під час конституційної кризи в Пруссії виступав проти лібералів на захист монархії. Будучи міністром зовнішніх справ, перетворив Пруссію на панівну силу в Німеччині після німецько-данської війни 1864–1866 років. У франко-пруській війні 1870–1871 років виступав рушійною силою розв'язання німецького питання в малонімецькому сенсі та брав участь у створенні Другого Райху. Перебуваючи на посаді райхсканцлера та, за винятком короткої перерви, прусського прем'єр-міністра, він мав вагомий вплив на політику щойно створеного Райху аж до своєї відставки 1890 року. У зовнішній політиці Бісмарк дотримувався принципу балансу сил (або європейської рівноваги, див. Система союзів Бісмарка)
У внутрішній політиці час його правління з 1866 року можна розбити на дві фази. Спочатку він уклав союз з поміркованими лібералами. У цей період відбулись численні внутрішні реформи, наприклад, впровадження цивільного шлюбу, який був використаний Бісмарком для послаблення впливу католицької церкви. Починаючи з кінця 1870-х років Бісмарк віддаляється від лібералів. Протягом цієї фази він вдається до політики протекціонізму та державного втручання в економіку. 1880-ті роки стали свідком впровадження антисоціалістичного закону. Розбіжності з тогочасним кайзером Вільгельмом II призвели до відставки Бісмарка. У наступні роки Бісмарк відігравав помітну політичну роль через критику своїх наступників. Завдяки популярності мемуарів — «Gedanken und Erinnerungen» — Бісмарку вдавалось тривалий час впливати на формування власного образу в суспільній думці.
До середини XX століття в німецькій історичній літературі домінувала безперечно позитивна оцінка ролі Бісмарка, політика, відповідального за об'єднання німецьких князівств у єдину національну державу, що частково задовольняло націоналістичним цілям. Після смерті зводились численні пам'ятники на його честь, як символи сильної особистої влади. Були переконання, що ним була створена нова нація та втілені прогресивні системи соціального забезпечення; Бісмарк, будучи вірним королю, посилив державу сильною, добре підготовленою бюрократією, очолюваною спадковою монархією. Після Другої світової війни стали голосніше звучати критичні голоси, які звинувачували Бісмарка, зокрема, у згортанні демократії в Німеччині. Більше уваги приверталось до недоліків його політики, а діяльність розглядалась в тогочасному контексті.