Автомагістралі 400-ї серії
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Автомагістра́лі 400-ї се́рії (англ. 400-series highways) — мережа автомагістралей у південній частині провінції Онтаріо (Канада), що є складовою провінційної системи автодоріг[en]. Вона є аналогом системи міжштатних автомагістралей у США або автомагістралей Квебеку, але перебуває під юрисдикцією провінції Онтаріо і є об'єктом регулювання міністерства транспорту Онтаріо (MTO).
Автомагістралі 400-ї серії (Онтаріо) | |
---|---|
Приклад емблем Highway 403[en] і QEW[en] | |
Загальні дані | |
Країна | Канада, Онтаріо |
Мережа | Ontario Provincial Highway Networkd |
Відкрито | 1 липня 1952[1] |
Довжина | 1 957.4 км (станом на 2016 рік)[2] |
OpenStreetMap | ↑68841 ·R (Онтаріо) |
Мережа 400-х автомагістралей в Онтаріо Автомагістралі 400-ї серії у Вікісховищі |
Хоча перша дорога із розділеними напрямками руху була збудована в Онтаріо ще 1939 року[3], так звана «серія 400» була впроваджена значно пізніше — у 1952[4]. На початку 400-ті номери були присвоєні лише трьом уже наявним дорогам — 400, 401 та 402[n 1].
Сучасні автомагістралі 400-ї серії відповідають найвищим дорожнім стандартам, мають дозволену швидкість руху 100 км/год, засоби для зниження аварійності та систему управління рухом. Впровадження та розширення мережі 400-х доріг започаткувало численні інновації на дорогах Північної Америки. Серед них — новий тип дорожньої розв'язки у двох рівнях «Parclo A-4»[en], бетонний розділювальний бар'єр «Джерсі». Завдяки цьому 400-ті автомагістралі мають найнижчий показник аварійності та смертності, порівнюючи з іншими дорогами Північної Америки[6][7]