Ауксилії
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Аукси́лії або авкси́лії[1] (лат. auxilia; від auxilium [au̯kˈsɪ.li.ũ], «поміч, підмога»[2]) — у давньоримській армії допоміжні війська, які складалися з переґрінів (мешканців імперії, які не були її громадянами). Солдати таких військ назвалися ауксиліа́рії/авксиліа́рії (лат. auxiliarii, «помічники»).
Під час Римської республіки ауксилії виставлялися підвладними римлянам народами, що не користувалися правами римських громадян і не належали до числа союзних народів. Комплектування їх відбувалося частково вербуванням, частково — наданням рекрутів підвладними народами. Ці війська не входили до складу легіонів, a складали особливі загони, причому чисельність їх та організація були різноманітні; вони ділилися на когорти. До 2-го століття ауксилія містила таку ж кількість піхоти, як і легіони, і, крім того, забезпечувала майже всю кавалерію римської армії (особливо легку кавалерію та лучників) і більш спеціалізовані війська. У цих військах були, наприклад: балеарські пращники, критські лучники. При імператорі Августі була проведена реформа ауксиліїв, вони отримали нове озброєння та екіпірування[3], а також стали утворювати когорти по 500 осіб та мілліарії. Після 25 років служби ауксиліарії нагороджувалися римським громадянством, яке поширювалося і на їх синів. Таким чином, ауксилія представляла три п'ятих регулярних сухопутних сил Риму на той час. Як і їхні легіонери, допоміжні рекрути були переважно добровольцями, а не призовниками. Ауксилія в основному набиралися з перегринів, вільних провінційних підданих, які не мали римського громадянства і становили переважну більшість населення в I і II століттях (близько 90% на початку I століття). На відміну від легіонів, до складу яких входили лише римські громадяни, члени ауксилії могли бути набрані з територій, які не контролювалися Римом.